Сьогодні ми продовжуємо розповідь про відродження Великої Печерської церкви і представляємо фотолітопис подій зими 1998–1999 років.

Згідно із затвердженим проєктом відновлювальних робіт, спочатку провели розчистку стародавнього мурування. На цьому етапі демонтували всі пізніші нашарування, за допомогою яких в різні роки консервували руїни, а також тимчасово розібрали фрагменти оригінальних будівельних матеріалів, що втратили міцний зв’язок з основою (іл. 2-4). Значна частина руїн була розколота на окремі елементи і деформована. Крім того, окремі частини собору було зведено в різні періоди з використанням різних будівельних матеріалів. Враховуючи це, довелось укріплювати фундаменти за допомогою буроін’єкційних мікропаль. У грудні розпочали роботи з посилення основи собору і фундаментів буроінєкціними «коренеподібними» палями діаметром 20 см на глибину 22–23 м. Загалом закладено понад 700 паль (іл. 5-9).

Основна складність у відтворенні головного храму Києво-Печерської лаври полягала в необхідності збереження залишків давньоруських стін та включення їх у загальний об’єм відтвореної споруди разом із новим муруванням. Вперше в Україні, застосувавши новітній метод відбудови, старі стіни законсервували і після ліквідації наявних тріщин з’єднали з новими. Завдяки цьому два об’єми – старий і новий, склали єдине ціле. Після підсилення фундаментів і стін собору почалося цегляне мурування. Нижню частину стін зміцнювали за допомогою арматури (іл. 10-13).

Сніг і морози значно ускладнили роботу будівельників. Під час сильних снігопадів доводилось влаштовувати брезентові навіси, під якими тривала робота з відтворення пам’ятки (іл. 14-16).

У наступному випуску фотопроєкту «На згадку про Києво-Печерську лавру» ми продовжимо розповідь про відтворення Успенського собору навесні–влітку 1999 р.