«Духовна культура»

Хрещення князя Володимира Святославича: нові дослідження (продовження)

Шановні друзі! Сьогодні у рубриці «Духовна культура» ми продовжуємо знайомити вас із новими концепціями щодо проблеми хрещення Русі князем Володимиром.

У минулій публікації ми вже звертали увагу на те, що «хрестоматійна» дата хрещення князя Володимира – 988 р. походить із літопису – «Повість временних літ». Натомість у середньовічних джерелах наявне й інше датування цієї події. Зокрема, дещо відмінну від літописної хронологію подій хрещення Русі подає «Пам’ять і похвала князю руському Володимиру» Якова Мніха (ХІ ст.). Згідно з цим джерелом, Володимир, який помер у 1015 р., жив після хрещення 28 років, тож охрестився 987 р.; на третє літо по хрещенні (989) Корсунь узяв; на четверте літо (990) заснував церкву Богородиці; на п’яте літо (991) Переяславль заклав; на дев’яте літо (996) дав церкві Богородиці десятину. До того ж дату хрещення Володимира в 987 р. підтверджує «Читання» про Бориса і Гліба Нестора, де прямо мовиться, що князь охрестився «в рік 6495 від створення світу», тобто у 987 р.

«Повість временних літ» пов’язує хрещення Володимира із взяттям ним Херсонеса. Цікаво, що Яків Мніх згадує про взяття Херсонеса Володимиром у 989 р. Новгородський перший літопис за Комісійним списком подає дату хрещення Володимира під 989 р. Цю саму дату хрещення Володимира – 989 р. наводять Псковський перший і Вологодський літописи. Візантійські джерела також називають дату хрещення Володимира – 989 р. Отже, виникає питання, коли ж саме охрестився Володимир: 987, 988 чи 989 року?

Відповідь на це питання полягає в середньовічній хрестильній обрядності.

Відомо, що в Русі запозичили візантійську церковну практику згідно з якою дорослого хрестили не інакше як після навчання його вірі або оглашенні (грецьк. «катехізис»), після чого мав минути певний час (іноді кілька років, іноді кілька місяців, залежно від обставин) до прийняття Таїнства хрещення. Оглашеним викладали основи християнства, до того ж приватно й поза церквою. В цілому під оглашенням розуміли не одну настанову в істинах віри, а весь древній чин приготування людини до хрещення. Як показують сучасні дослідження, у 987 р. відбулося оглашення князя Володимира – перший і початковий етап його хрещення. Цікаво, що подію оглашення князя Володимира відображено в «Повісті временних літ» – у так званій «Промові філософа».

«Повість временних літ» – найдавніший літопис Русі-України, у якому зберігся Початковий звід 996–997 рр., що містить «Промову філософа». Центральне місце у Початковому зводі 996–997 рр. належить сказанню про Володимирове хрещення. Це сказання є провідним і для всієї «Повісті временних літ», охоплюючи близько 1/7 усього тексту, тобто його більшу частину.

Починається сказання вміщеною під 986 р. розповіддю про прихід до Володимира Святославича представників різних вір, котрі водночас репрезентували різні держави: від Волзької Булгарії, від Германії, від Хозарії, від Візантії – «Прислали греки Володимиру філософа». Між ними та київським князем відбувається діалог, під час якого Володимир з’ясовує сутність їхніх вір. Якщо промови перших трьох проповідників стислі і не дають належного уявлення про їхні віри, то зовсім інакше висвітлюється промова грецького місіонера про православну віру.

У науковій літературі цей літописний фрагмент заведено називати «Промовою філософа». Звертає на себе увагу той факт, що «Промова філософа» є половиною сказання про хрещення Русі, отже, цей фрагмент є головним в описі княжіння Володимира; згідно з літописною концепцією, саме під впливом цієї промови князь і прийняв нову віру, тобто звершив головну справу свого життя – навернув Русь у християнство, що стало центральною подією її історії. Звертає на себе увагу той факт, що 996 року, тобто у 10-річний ювілей зустрічі Володимира з грецьким місіонером, відбулося освячення Десятинної церкви, яка знаменувала собою утвердження християнства в Русі. Як доводять сучасні дослідження, «Промова філософа» є нічим іншим як оглашальним документом князя Володимира. Причина введення до літопису великих за обсягом сакральних текстів криється не лише у намаганні логічно викласти історію хрещення Володимира, а й у особливостях середньовічної ментальності. Люди тієї доби сприймали літературу як священнодію, читач наче перебував у молитовному поклонінні тексту, відчував благоговіння до нього, як до ікони.

Читання тексту, так само як сприйняття сакральної архітектури і живопису, сприймали як своєрідну літургію. Подібно до того, як відтворювані літургією події Священної історії відбуваються знов і знов, так і розповідь про Володимирове хрещення, накладаючись на канву хрестильного обряду, вводить цю подію у вічність.

За середньовічними церковними нормами людей, які пройшли через оглашення, вже називали християнами, їм давали нове християнське ім’я. Отже, істинним здається відображене в літописі давнє передання про хрещення Володимира в Києві чи Василеві – тут, імовірно, відбулося оглашення князя, під час якого він, згідно з цим обрядом, отримав нове християнське ім’я – Василій, що відбилося в назві міста; Таїнство ж хрещення князь Володимир, імовірно, прийняв у Корсуні (Херсонесі). Остання обставина значною мірою підтверджується результатами археологічних досліджень середньовічного Херсонеса, під час яких було виявлено рештки баптистерію (хрестильні) біля так званої Уварівської базиліки; дослідники аргументовано доводять, що це і є та сама згадувана у джерелах базиліка, у якій охрестився Володимир.

В якому ж саме році Володимир прийняв хрещення в Корсуні – у 988 чи 989? Про це ви дізнаєтесь з наступної публікації.

 

Підготувала – к.і.н. Нікітенко М.М.,

науково-дослідний відділ вивчення мистецької спадщини

 

Ілюстрації

Іл. 1. Віктор Васнєцов. Хрещення князя Володимира. Володимирський собор, м. Київ, ХІХ ст.

 

YouTube icon
Facebook icon