Cтаровинна скринька-теремок з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»

(до 95-ліття Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»)

Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Мистецька спадщина» пропонуємо до вашої уваги старовинну скриньку-теремок (КПЛ-М-10518).

Слово «сундук» (скриня) має тюркське коріння (від тюрк. «сандик» – ящик, коробка). Форми сундуків і їхні види (за призначенням) створювались потягом століть. Скриня стала універсальним предметом меблів: вона була ліжком, місцем для сидіння, шафою, комодом, ємністю для книг, аптечних принад, фарб тощо й, звісно, своєрідним сейфом для цінних речей.

Для зберігання документів, паперів особистого характеру або родинних цінностей часто використовували скриню-теремок. Назву «теремок» скриня отримала за специфічну форму кришки, що схожа на крівлю-надбудову над заможнім будинком – теремом. Скринька-теремок має два відділення: верхнє – під кришкою і нижнє – основний ящик, у якому зліва закріплено ящичок для дрібних речей. Ящик виготовляли з дощок, переважно дубових (іноді використовували м’які породи – липу, ялину, сосну). Столяри виготовляли дошки, а ящики збирали слюсарі. Скриньку можна вважати прообразом сучасних корпусних меблів. Ззовні ящик укріплювали залізом, що водночас було одним з видів їхнього художнього оформлення. Кришку навішували на залізних петлях-вертлюгах. Скриню й кришку убезпечували замками.

Виробництво скриньок було переважно мистецтвом міст. Свої вироби скринькарі підписували не завжди. Скриньки, що були зроблені у різних центрах відрізняються матеріалами, характерною технікою обробки, стилістичною та художньою своєрідністю декорування.

Скриньку-теремок з колекції Заповідника було зроблено у Великому Устюзі – одному з центрів виробництва скриньок. Великий Устюг відомий своїми скриньками вже у XVII ст., а у XVIII ст. був одним з головних центрів з їхнього виробництва, на рівні з Новгородом, Холмогорами, Москвою. З останньої чверті XVII ст. великоустюзькі майстри виробляли скриньки у металевій окові з характерним малюнком просічного орнаменту. Скриньки-теремки також виконували на замовлення для дарування. Старовинні форми устюзьких скринь і нескладні мотиви просічного орнаменту не змінювались до середини XIX ст. Однак у XVIII ст. з’явився попит на більш вишукані речі. Скриньки стали робити меншого розміру, легшими, а просічні візерунки – дрібнішими. Однією особливістю устюзьких скриньок – кольоровий папір, тканина або слюда, що була фоном для металевої ажурної оббивки. Гладкі, суцільні поверхні металу кріпились до ящика гвіздками з виразно випуклими шляпками.

Скринька-теремок з колекції Заповідника датовано кінцем XVII ст. У 1948 р. вона була знайдена під час археологічних досліджень руїн Успенського собору.

Підготовлено Сергій О. С., с.н.с.

науково-дослідний відділ вивчення мистецької спадщини

Підписи до ілюстрацій.

Іл. 1. Скринька-теремок. Кінець XVII ст. Великий Устюг. Дерево, метал, слюда. 39,0×34,0х28,0 см. КПЛ-М-10518

Іл. 2. Скринька-теремок. Кінець XVII ст. Великий Устюг. Дерево, метал, слюда. 39,0×34,0×28,0 см. КПЛ-М-10518

Іл. 3. Скринька-теремок. Кінець XVII ст. Великий Устюг. Дерево, метал, слюда. 39,0×34,0×28,0 см. КПЛ-М-10518