Чи відомо вам, що наприкінці ХІХ ст. для лаврської Странноприїмниці та лікарні систематично закуповували необхідне начиння?

Духовний собор обителі узгоджував щорічне придбання різноманітних тканин: тіку смугастого для літніх халатів і ковдр, парусини для простирадл і сорочок, білого полотна на простирадла і наволочки, грубої парусини на підшивку зимових ковдр і виготовлення чоловічих кальсон, чорного коленкору «для небіжчиків на ноги замість черевиків» тощо. Готель (номери, дворянську кухню, «чайні заклади» монастиря) й лікарню для прочан забезпечували відповідним чайним і столовим посудом – скляним, дерев’яним, кам’яним, чавунним, – а також «іншими необхідними предметами».

Начиння й тканину часто купували на Київському контрактовому ярмарку, адже це було дешевше ніж у місцевих магазинах.

Зважаючи на кількість щорічних покупок члени Духовного собору інколи робили зауваження доглядачам лаврської Странноприїмниці та лаврської лікарні для прочан: «Якщо щороку такі значні витрати на один лише чайний посуд, то потрібно б учиняти контроль, або ж привчити людей до кращого зберігання посуду», «Можна б рекомендувати робити витрати помірковано» тощо.

Анна Яненко

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Краєвид Києво-Печерської лаври та частина Печерська. Ілюстрація (літографія) польського гравера Юліана Цегліньського (1827–1910) з «Живописного альбому Києва з детальним описом міста. Історія Києва від його заснування аж до наших часів» 1861 р.

Іл. 2 [Без назви]