Пам’яті художника-реставратора А. І. Марченка

Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Мистецька спадщина» пропонуємо до вашої уваги пам’ятку сакрального мистецтва кінця XVIII ст. з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» – олов’яний потир із образами прпп. Антонія та Феодосія Печерських (КПЛ-М-9051).

Із давніх часів потири намагалися виготовляти з коштовних матеріалів, однак побутували також богослужебні посудини із скла, міді та заліза. У 1769 р. указом Священного Синоду було заборонено використовувати потири з дерева, заліза або міді, однак допускалися літургійні посудини з олова.

Олово відоме людству з давнини, його навіть згадано в Біблії (Чсл. 31:23). Сріблясто-сірий, пластичний метал не піддається корозії й тому посідає четверте місце після платини, золота та срібла. Недоліком цього металу є реагування на низькі температури, внаслідок чого олово втрачає сріблястий блиск, стає тьмяним, сірим та крихким. Вироби, що вражено «олов’яною чумою» йшли на переплавку, тому старовинних олов’яних посудин збереглося небагато.

На Україні олов’яне литво відоме з давніх часів. У XVI–XVIII ст. ремісників- відливальників із олова називали «конвісарями». Метал був привозним, найбільш крупним його експортером була Англія. У ті часи виготовлення олов’яного посуду було поширеним. Посудом з олова користувалися світські й духовні особи. Олов’яне церковне начиння робили за взірцями виробів із коштовних металів. Деякі богослужебні посудини закуповувала патріарша скарбниця для відправки в різні монастирі.

Олов’яний потир із колекції Заповідника є однією з небагатьох пам’яток олов’яного литва кінця XVIII ст., що збереглися до наших днів. До музейного зібрання він надійшов як складник колекції Церковно-археологічного музею при Київській Духовній Академії. Потир має доволі значні розміри – його висота 33 см, діаметр циліндричної чаші 20 см. Подібні масивні потири використовували під час багатолюдних богослужінь. Цікавим є його художнє оформлення.

На різних боках чаші (хрестоподібно) закріплено рельєфні накладні зображення прпп. Антонія та Феодосія Печерських, Успенського собору та ікони «Успіння Богоматері», яку тримають два янголи. Зображення забарвлено різнокольоровою фарбою. Між ними, зверху та знизу – невеликі грона винограду та гілочки. Від стояну потира на чашу хрестоподібно заходять об’ємні зображення верхівок чотирьох церков. Прикрасою чаші є вишукана окантовка верхнього краю. На відміну від поширених у потирів XVIII ст. ярусних піддонів, її піддон практично плоский, розділений на шість округлих пелюсток із об’ємними зображеннями на кожному Знарядь Тортур у фігурних картушах.

Потир було відреставровано у 2003 р. художником-реставратором А. І. Марченком. Коли було очищено бруд, на стояні відкрився напис, що нанесено гострим інструментом «1790 ГОДА_Ц:П:К». Розшифрувати три літери спробували А. А. Марченко і А. І. Марченко, які детально дослідили пам’ятку і результати опублікували в одній зі своїх статей.

Підготувала Сергій О.С.,

с.н.с. науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини

Ілюстрація

Потир. Кінець XVIII ст. КПЛ-М-9051