Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Мистецька спадщина» пропонуємо до вашої уваги палицю (предмет богослужбового облачення вищого духовенства) кінця XVII – початку XVIIІ ст. з гаптованим образом Богородиці Куп’ятицької (КПЛ-Т-171, 37,0×37,0 см).

Чудотворна Куп’ятицька ікона – православна святиня, що мала вигляд бронзового двостулкового хреста-енколпіона розміром 12,0×12,0 см. На одній його стороні розміщувалося Розп’яття, на іншій – ростове зображення Богородиці з Немовлям і святими, що й отримало назву Куп’ятицької ікони. За легендою, хрест був чудесно явлений у 1182 р. на дереві біля селища Куп’ятичі поблизу Пінська (Білорусь). На честь нього там була зведена церква, зруйнована під час монгольського нашестя. Реліквія була надовго втрачена і вдруге явлена наприкінці XV ст. Новий храм для неї побудував пінський князь (1501–1520) Федір Ярославович. Пізніше церкву в Куп’ятичах неодноразово поновлювали, а у 1628–1629 рр. тут було засновано чоловічий монастир. Образ Богородиці Куп’ятицької прославився багатьма чудесами, вперше зібраними у книзі «Тератургіма» (1638), укладеній ченцем Києво-Печерської лаври Афанасієм Кальнофойським з благословення Київського митрополита Петра Могили. Через утиски уніатів 1655 р. святиню було перенесено до Києва і розміщено у Софійському соборі. За розпорядженням київського митрополита Варлаама Ясинського у 1700 р. для Куп’ятицької ікони, раніше закріпленій на срібній визолоченій дошці, було виготовлено дорогоцінні карбовані шати. У 1930-х рр. ікону було передано до Всеукраїнського Музейного Городка на території Києво-Печерської лаври. Доля пам’ятки у повоєнний час невідома.

Популярність Куп’ятицької Богородиці спричинила появу багатьох зображень чудотворного образа як у друкованих виданнях, так і на предметах богослужбового вжитку. Перше з них відоме за гравюрою з «Тератургіми». Іконографія ікони могла варіюватися та істотно відрізнятися від першовзірця. Прикладом такої зміни є зображення Куп’ятицької ікони на палиці з колекції Заповідника. Тут у центрі хреста розміщено не ростовий, а тронний образ Богородиці з Немовлям. Високу спинку трону підтримують два уклінні ангели, а Божу Матір осіняє херувим. На кінцях хреста у круглих фестончатих медальйонах розміщено поясні зображення євангелістів Луки, Матвія, Іоанна та Марка (в оригіналі зверху був зображений св. Миколай, праворуч – ап. Павло, ліворуч – ап. Петро). Між балками хреста вигаптувані чотири серафими, звернені до Богородиці. Палиця походить з ризниці Успенського собору Лаври, де входила до складу облачень архімандритів – очільників Печерського монастиря. Тож не виключено, що до розробки її програми були причетні представники лаврського духовенства. Витончений малюнок, надзвичайно високий рівень гаптування, а також поєднання окремих технічних прийомів дають підстави віднести палицю до кола робіт, виготовлених у творчій співпраці лаврських художників і майстринь Києво-Вознесенського монастиря наприкінці XVII – на початку XVIII ст. Привертає увагу те, що первісно палицю було виготовлено з червоного оксамиту. У першій половині ХІХ ст. оксамит було знято, а тло виробу зашите рожевими сканими нитками. Очевидно, тоді ж було поновлено лики і руки частини зображень: вставки білого шовку з контурними рисами облич замінено вишивкою художньою гладдю коричневим шовком.

Підготувала А. Г. Варивода, к.і.н.,

провідний н.с. науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Зображення Куп’ятицької ікони з «Тератургіма» (Київ, 1638 р.)

Іл. 2. Палиця з образом Богородиці Куп’ятицької. Кінець XVII – початок XVIII ст. з поновленнями першої половини XIX ст. (КПЛ-Т-171)

Іл. 3. Палиця з образом Богородиці Куп’ятицької. Фрагмент