Представляємо до вашої уваги нові археологічні знахідки та невідомі артефакти з колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Натільні хрести XVII–XVIII ст. з написами на звороті з території церкви Спаса на Берестові

Продовжуємо публікацію хрестів-тільників, знайдених під час науково-рятівних археологічних досліджень у 2018–2019 роках на території церкви Спаса на Берестові науково-дослідним сектором археології НКПІКЗ (керівник к.і.н. С. П. Тараненко) та Архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології НАН України (керівник к.і.н. В. Г. Івакін).

Серед 11 екземплярів лише 2 мають написи різного ступеня збереженості на звороті. Основним іконографічним зображенням, присутнім на їхньому лицевому боці, є хрест на Голгофі. Поширення тільників з голгофським хрестом починається у XV ст., а вже до XVI ст. вони повністю заміщують старі зразки. До кінця XVI ст. шести- і восьмикінцеві екземпляри витісняють прості чотирикутні форми з пропорціями «латинського» хреста, набуваючи домінування у XVII ст. Всі знайдені на Спаса тільники належать до таких «латинських» хрестів із простим петельчастим вушком та прямолінійними раменами, в яких вертикальне рамено довше горизонтального.

Хрест із поховання 209 (інв. № 54) виявлений біля грудини розчищеного кістяка, стать і вік якого через погану репрезентативність кісток визначити важко (іл. 1). Він двобічний, із прямим середохрестям і прямими, трохи розширеними (трапецієподібними) кінцями. Розміри (з вушком) 4,7×2,9 см, верхнє рамено відламано (іл. 2). На лицевому боці тільника у канті по периметру хреста простежується нечитабельний напис (або його імітація). Зворотний бік увесь вкритий розділеним на рядки написом, який теж неможливо прочитати. Наш зразок, найвірогідніше, вторинної відливки, тобто міг бути виготовлений за відтиском з якіснішої моделі, тому тексти молитовних звертань на ньому нерозбірливі. На вітчизняних теренах аналогічні типи хрестів походять із поховань некрополя Вознесенського монастиря в Києві, Богородицької фортеці, а загалом подібні екземпляри відомі на російських територіях: у Калузі, Пскові, Ізборську, Ленінградській, Брянській, Володимирській областях, аж до Іркутська та Якутії.

Наступний хрест (інв. № 59) з поховання 194 містився на рукоятці грудини розчищеного кістяка чоловіка 50–60 років (іл. 3). Він двобічний, прямокінцевий, із волютами і чотирма кульками у середохресті (іл. 4). Розміри (з вушком) 4,6×3,0 см. На його зворотному, досить затертому, боці – 17-тирядковий текст молитви. Прямих аналогій виробу не виявлено, але є близький за формою та іконографією екземпляр з поховання 90 Вознесенського некрополя в Києві.

Текст молитви, нанесений на хрест, найбільш вірогідно, вказував на його функцію оберега та мав бути максимально універсальним. Саме тому на звороті тільників не зафіксовано молитовних звертань до конкретних святих, ангелів або Богородиці, немає текстів, що є відповідними певним подіям або церковним таїнствам, молитов за здоров’я або упокій. Найчастіше трапляються 67 псалом Давида «Да воскреснет Бог…» (у церковній службі – молитва Чесному Хресту на Пасху), а також окремі строфи тропаря «Похвала Хресту». Причому завеликі тексти молитов ніколи не вміщуються на тільниках повністю, іноді молитва обривається на половині фрази або навіть слова, підпорядковуючись організації простору хреста. Але це не має суттєвого значення, адже у свідомості віруючого перші рядки молитви символізують її всю. На екземплярах, аналогічних нашому тільнику № 54, майже завжди є рядки 67 псалма Давида. Вірогідно, частина цього самого псалма складає текст зворотного боку хреста № 59, який збережений краще, але погано прочитується.

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Поховання 209 із хрестом біля грудини розчищеного кістяка

Іл. 2. Натільний хрест (інв. № 54) з поховання 209

Іл. 3. Поховання 194 із хрестом на рукоятці грудини розчищеного кістяка

Іл. 4. Натільний хрест (інв. № 59) з поховання 194