Чи відомо Вам, що:

наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Києво-Печерській лаврі належало чимало підприємств, зокрема й лаврська парова лісопильня. У серпні 1886 р. члени Духовного собору обителі ухвалили рішення зліквідувати старий водяний млин на р. Либідь, спустити тамтешній ставок, перетворивши його на город, та розпочати заготівлю матеріалів для будівництва на пристані Протва (місцевість вздовж Нижньої Либіді, на березі Дніпра нижче Лисогірського форту) власної монастирської парової лісопильні з приводами до борошномельних жорен. Для виконання проєктно-будівельних робіт запросили військового інженера Івана Івановича Лільє, який 27 січня 1887 року уклав угоду з представником машинобудівного, котельного і ливарного заводу «Ортвейн, Марковський, Карасінський» у Варшаві інженером С. А. Яхнером щодо виготовлення, доставки і встановлення машин і приладів у лісопильні та млині. Того ж року парові лісопильню й млин ввели в експлуатацію. До 1891 року там розпилювали ліс виключно для потреб монастиря, а з лютого 1891 року – й для різних лісопромисловців Києва і околиць.

Підписи до ілюстрацій:

1. Фрагмент плану садибної ділянки «Либідський дім», що належить Лаврі, із зазначенням пропонованої будівлі лісопильні з млином (позначена літерою D). Копія [ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1заг., спр. 2832, арк. 15]

2. Проєкт лісопильні та млина [ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1заг., спр. 2832, арк. 25]

3. Частина генерального плану дачі заміського Либідського дому (позначені цегляний завод, паровий млин та лісопильня) [КПЛ-ПЛ-284]

4. Реклама фабрики машинного обладнання і ливарництва «Orthwein, Karasiński i S-ka» [Przegląd Techniczny: tygodnik poświęcony sprawom techniki I przemysłu. – Warszawa, 1915. – T. LIII. – № 1-2. –13 styczniz]