Шановні друзі! Продовжуємо цикл оповідей про дослідження головного храму Києво-Печерської лаври у повоєнний час. Сьогодні йдеться про дослідження Успенського собору 1952–1954 років.

Розбирання руїн і архітектурно-археологічні дослідження Успенського собору продовжили у 1952–1954 роках. Роботи виконувала експедиція Заповідника, начальником якої був архітектор М. В. Холостенко, а науковим консультантом від Інституту археології АН УРСР – В. А. Богусевич.

Руїни розбирали вздовж північного та західного фасадів собору, а також частково – східного. Проведені дослідження дали можливість зібрати вагомий матеріал щодо будівельної техніки XI–XIII ст., відкрити частини та фрагменти первісного осередку собору, його оздоблення й оформлення. Вперше було описано плінфу ХІ–ХІІІ ст., отримано важливі відомості про розчини, проаналізовано та описано типи мурувань фундаментів, стін та склепінь давньої частини храму.

Дослідження дозволили відтворити окремі етапи будівельної історії пам’ятки. З’ясовано, що собор було відновлено невдовзі після землетрусу 1230 року, і знову зруйновано під час Батиєвої навали у 1240 році, хоча значні ділянки апсид ХІ ст., передусім, північної і центральної, збереглися до 1941 року. Південна стіна пам’ятки виявилася не одночасною, окремі ділянки її мурування репрезентують кілька будівельних етапів – ХІ, ХІІІ, ХVІ, ХVІІІ століть.

ХVІ століттям – часом відновлення собору князем Костянтином Острозьким датовано мурування деяких ділянок західного фасаду собору, а також стін Іоанно-Богословського приділу, від яких залишилася нижня частина, верхню ж вимурували у 1730-х роках. За гетьмана Івана Мазепи на місці каплиці з південно-західної сторони храму було збудовано Трьохсвятительський приділ.

Підписи до фотографій

1. Кладка напівколонки вівтарної апсиди

2. Фрагмент стіни північного фасаду Успенського собору

3. Частина південної стіни Успенського собору (ліворуч – кладка ХІ ст., праворуч – кладка ХІІІ ст.)

4. Порядова кладка південно-східного пілона Успенського собору

5. Рештки каплиці ХV–ХVІІ ст.