Ігумен Печерський Никон належить до найвизначніших особистостей XI ст. Він був аскетом-подвижником, автором одного з літописних зводів, місіонером, досвідченим духівником, проповідником і дипломатом, будівничим головної церкви Києво-Печерського монастиря та засновником монастиря у Тмутараканському князівстві.

Никон (р. н. невід. – 1088) разом із засновником Києво-Печерського монастиря Антонієм Печерським започаткував суворе чернече життя в печері поблизу Дніпра. У «Києво-Печерському Патерику» він названий «Никон Великий», також зазначається, що він був найстаршим за віком із ченців обителі. Преподобний Антоній Печерський доручав йому здійснювати постриження у ченці Печерського монастиря. Саме Никон постриг у ченці преподобного Феодосія. За постриження у ченці Варлама та Єфрема – людей, наближених до київського князя Ізяслава Ярославича, Никон накликав на себе княжий гнів. Він був змушений залишити Києво-Печерський монастир і податися на півострів Тмутаракань (тепер Тамань), у Тмутараканське князівство. Недалеко від столиці князівства міста Тмутаракані Никон заснував монастир подібний до Печерського.

У 1067 році Никон проявив свої дипломатичні здібності. Після смерті князя Ростислава Володимировича він переконав чернігівського князя Святослава Ярославича відпустити свого сина Гліба на княжіння в далеке Тмутараканське князівство. Незабаром ігумен Феодосій умовив Никона повернутися до Печерського монастиря. В обителі він довгий час відав бібліотекою, читав книги й виголошував повчання братії. Крім цього, Никон любив оправляти книжки, у чому був великий майстер. У 1078 році його обрали новим ігуменом, як найближчого сподвижника преподобних Антонія і Феодосія. За час його ігуменства Успенська церква була чудово розписана й оздоблена мозаїками. Упокоївся преподобний Никон у 1088 році.

Святі мощі ігумена Никона знаходяться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.