Його руки відновлювали те, що здавалося втраченим назавжди. Під їхнім дотиком оживали фрески і живопис, повертаючись із забуття. Попри це не так багато людей знають про неоціненний внесок Аркадія Марампольського у мистецтво реставрації. Тож настав час виправити цю несправедливість і розповісти про людину, яка врятувала десятки унікальних пам’яток української культури. 

Початок творчого шляху

Аркадій Марампольський народився 24 лютого 1929 року в селі Маркуші Вінницької області, неподалік Хмільника, місця, де колись зупинявся Богдан Хмельницький. 

Закінчив восьмирічну школу, а згодом вступив до Київського училища прикладного мистецтва (нині – Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва імені Михайла Бойчука). Після закінчення училища в 1951 році він якийсь час працював художником-оформлювачем у військовій частині, створюючи портрети політичних діячів та навчальні плакати. Однак його справжнє покликання було в іншому – у реставрації, й вже наступного року він долучився до реставраційних робіт в Софії Київській.

Реставрація в Києво-Печерській лаврі

З 1958 року Марампольський досліджував пам’ятки Києво-Печерської лаври, готуючи їх до масштабних реставраційних робіт. Саме тут він реалізував свої головні досягнення в сфері реставрації.

Найбільш знаковою була його роботою над розписами церкви Спаса на Берестові. У 1970 році під товщею пізніших нашарувань він виявив фрески XII століття. Перед ним постав непростий виклик: зберегти та законсервувати живопис XVII століття, водночас відновивши унікальні фрески княжої доби. І реставратор із ним впорався. Він самостійно розробив методику, що дозволила перенести пошкоджені частини без втрати художнього шару, а інші – зберегти в автентичному вигляді. Це було революційне відкриття для української реставраційної науки.

Також визначною працею Аркадія Йосиповича в Лаврі стала реставрація стінопису Трапезної палати в 1972 році,  що перебував у критичному стані через вологу та руйнування тиньку, тобто штукатурного шару, який наноситься на стіни перед розписом. Разом із колегами він застосував передові на той час методики перенесення живопису на нову основу, що дозволило зберегти його первісний вигляд.

Його руками було відновлено й унікальний живопис Троїцької надбрамної церкви, Хрестовоздвиженської церкви, Трапезної палати та Церкви Всіх Святих.

Видатні проєкти реставратора

Окрім лаврських святинь, Марампольський працював над реставрацією Софійського собору, Кирилівської церкви, Андріївської церкви, Одеського оперного театру, Бахчисарайського палацу. Його діяльність простягалася на десятки знакових пам’яток по всій Україні.

Він зробив значний внесок у реставрацію Вірменської церкви в Чернівцях, Кам'янець-Подільського кафедрального костелу та Петропавлівської церкви, де розчищав фрески, вкриті пізнішими шарами тиньку. У Кам'янець-Подільському кафедральному костелі він вперше в Україні використав методику перенесення фрагменту стінопису на металеву основу, що стало унікальним досягненням у сфері реставрації свого часу.

Його робота в Хрестовоздвиженській церкві Лаври також була визначною – саме він керував перенесенням стінопису на дюралюмінієві плити, що стало проривом у сфері збереження олійного стінопису.

Спадщина майстра

Протягом 49 років Аркадій Марампольський відроджував шедеври монументального живопису, даруючи їм нове життя і закарбовуючи його ім’я серед найвидатніших реставраторів України. 

Марампольський був не лише віртуозним майстром, а й учителем – він передав свої знання наступним поколінням реставраторів, залишивши після себе не лише відреставровані пам’ятки, а й учнів, які продовжують традиції української реставрації монументального живопису.

Аркадій Марампольський пішов із життя 10 жовтня 1999 року – символічно, саме на День художника. Його спадщина продовжує жити в мозаїках, фресках і розписах, які він врятував, залишивши незгасний слід в українській культурі. Справу майстра продовжує і його донька Валентина. 

Використані джерела: АРКАДІЙ ЙОСИПОВИЧ МАРАМПОЛЬСЬКИЙ