29 жовтня цього року минає 400 років від смерті архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького. Видатний церковний та культурний діяч кінця XVI — початку XVII століть, зробив величезний внесок у духовне та культурне життя України. українського народу. 

Він заснував друкарню в Лаврі, відкрив першу українську школу, що стала прототипом Києво-Могилянської академії, обстоював відновлення православної ієрархії та захист прав православної церкви. Його діяльність є символом збереження національної ідентичності та відданості православним цінностям.

Походження та духовний шлях Єлисея Плетенецького

Єлисей Плетенецький, народжений близько 1554 року в родині львівських міщан. Історики припускають, що своє прізвище він успадкував від матері. Здобув освіту в школі Львівського Успенського братства, де вперше проявився його інтерес до богослов’я та духовного життя. Цей період сприяв формуванню його переконань, що згодом визначило його місію в захисті православної церкви перед викликами Берестейської унії.

У 1596 році унія між православною і католицькою церквами, проголошена у Бересті, поділила українське суспільство. Уніати намагалися підпорядкувати собі Києво-Печерську лавру, але Плетенецький невпинно чинив опір цьому процесу. У 1599 році, підписавши антиунійну грамоту "Апостазис", Плетенецький відмежувався від уніатів. За підтримки князя Василя - Костянтина Острозького й козацтва він обстоював незалежність Лаври від уніатів і навіть домігся скасування королівського указу про передачу монастиря уніатам. Протягом свого життя Єлисей Плетенецький неодноразово брав участь у політичних та юридичних битвах за збереження православної спадщини.

Звершення Плетенецького

Однією з найзначніших ініціатив духовного та культурного діяча можна назвати заснування друкарні в Лаврі. У 1606 році він придбав друкарню, що раніше належала Федору Балабану, давши поштовх до поширення книг українською мовою. Також Єлисей Плтетенецький відкрив папірню в Радомишлі, яка забезпечувала друкарню папером, що стало основою для створення і поширення українських книг. Друкарня під його керівництвом видала низку богословських книг, серед яких був “Часослов”1616 р. ,”Бесіди св. Іоанна Златоуста на 14 посланій ап. Павла”,1623 р.  та “Бесіди св. Іоанна Златоуста на Діяння Апостольські” 1624 р. та світських видань   — загалом 11 книг у виданні.  

У 1615 році разом із київською православною громадою архімандрит заснував першу в Києві школу, яка згодом стала основою для створення Києво-Могилянської академії. Цей освітній заклад виховав багатьох відомих інтелектуалів та духовних лідерів, формуючи національну свідомість.“Гурток Плетенецького” сприяв поверненню Києву ролі гуманітарного та політичного центру руської частини Речі Посполитої. Видані за участю членів цього осередку книжки набули поширення не тільки в Польсько-Литовській державі, а і в інших слов’янських землях.

Як настоятель, Єлисей Плетенецький захищав земельні права Лаври, яка на той час володіла значними маєтками, серед яких були чотири  містечка та близько п’ятидесяти сіл. Лавра вважалася найбільшим землевласником держави (Речі Посполитої)  серед православних монастирів у той час.

За підтримки козацького гетьмана Петра Сагайдачного Плетенецький зумів переконати патріарха Феофана відновити православну ієрархію. Це була вагома перемога для українського православ’я в умовах протистояння з унією. В 1620 році Феофан висвятив Йова Борецького на митрополита Київського, що стало переломним моментом в історії української церкви.

Спадщина та вшанування пам’яті

Пам'ять архімандрита Єлисея Плетенецького у Києво-Печерській лаврі вшановували ще за його життя. Перший панегірик, присвячений йому, був виданий у лаврській друкарні в 1618 році. Його автор, Олександр Митура, у творі “Візерунок цнот” прославляв Плетенецького як великого подвижника православ’я, засновника монастирів, церков та, звісно, лаврської друкарні.

Після смерті Плетенецького його наступник, Захарія Копистенський, виголосив надгробне слово, яким увічнив заслуги архімандрита перед православною церквою і Лаврою, відзначаючи його як приклад для всіх майбутніх ченців.

На згадку про архімандрита в Успенському соборі (Стефанівський преділ)  спорудили каплицю, де він був похований. Афанасій Кальнофойський у своїй праці “Тератургіма” (1638) зафіксував епітафію на його могилі. У цьому ж виданні Кальнофойський описав численні чудеса, які відбулися за його архімандритства, відображаючи його духовний вплив на Лавру навіть після смерті.

В пам’ять про архімандрита також встановлено пам’ятник у Радомишлі, а його іменем названо вулиці у Львові та інших містах України.

При підготовці статті використані матеріали зі статті пані Наталії Білоус, доктора історичних наук, старшого наукового співробітника відділу історії та музейництва НЗКПЛ

«Єлисей Плетенецький: основні віхи життя й діяльності» (до 400-х роковин смерті архімандрита Києво-Печерської лаври)

З повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням