Останній і найважливіший тиждень перед Великоднем називається “Страсним”. Кожен його день присвячено певному моменту з життя Христа: починаючи від урочистого В’їзду до Єрусалима і завершуючи Його смертю і погребінням. Кульмінацією цих трагічних подій є розп’яття Сина Божого, що згадується у Велику (Страсну) П’ятницю. Згідно із текстами Святого Письма, після зняття з хреста мертве тіло Ісуса було огорнуто лляною тканиною і покладено до гробу. Ці події знайшли символічне відображення у богослужінні, коли наприкінці вечірні Великої П’ятниці з вівтаря виносять велике чотирикутне полотнище – плащаницю із ростовим зображенням спочилого Христа в оточенні учасників Його погребіння.

Справжніми шедеврами церковного гаптування є українські плащаниці XVII–XVIII ст. Здебільшого вони належать до типу т. зв. “одноличних”, на яких гаптували або малювали олійними фарбами лише зображення тіла Христа (без пристоячих). Таке зображення нагадувало нерукотворний відбиток на плащаниці, відомій як “Туринська”. Ця шанована святиня разом з іншими страсними реліквіями зберігалася в Константинополі і була виставлена для поклоніння у Влахернсьому храмі.

Їхнє виготовлення нерідко ініціювали першоієрархи української Церкви. Наприклад, у колекції Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” зберігається унікальна плащаниця з гербом київського митрополита (1665–1673) Варлаама Ясинського (КПЛ-Т-441, 255,0×180,0 см іл. 1). Пам’ятку було виконано 1700 р. для Києво-Софійського кафедрального собору, оновленого 1699 р. за сприяння гетьмана Івана Мазепи. На середнику плащаниці з білої шовкової тканини вишито оголене тіло Христа у начересельнику. Фігуру Спаса трактовано по-особливому: верхню частину показано фронтально, натомість ноги – ніби збоку. Величний спокій виражає обличчя Христа із заплющеними очима в обрамленні довгого темного волосся (іл. 2). Шитво майстерно виконано тонким крученим шовком блідо-жовтого кольору “єдвабним” (“атласним”) швом, дрібні стібки якого щільно прилягають один до одного. Напрям стібків прокладено за контурами тіла та м’язів. Подібний прийом, що у науковій літературі отримав назву “шитво за формою”, використовували для передачі об’єму тіла і обличчя монументальних образів. Німб (вінець) навколо глави Христа має прикраси з дорогоцінного каміння і перлів.

Шовкове тло середника плащаниці декоровано орнаментом, викладеним тонкими шнурами зі срібних і золотих ниток. Смуги хвилястих перехрещених ліній, п’ятилисники, завитки завершуються в кутах чотирма картушами зі складним рослинно-геометричним заповненням. Візерунок практично зливається з тканиною тла, створюючи мерехтливий рельєф навколо центрального зображення.

Центральну частину плащаниці оздоблено широкою каймою зеленого оксамиту з текстом тропаря Страсної П’ятниці: “Благовидний Йосип, з древа знявши пречистеє тіло Твоє…”. Між словами молитви вигаптовано герб київського митрополита Варлаама Ясинського “Сас” (іл. 3). Овальної форми щит вінчає архієрейська митра, за щитом розміщено архієрейські посох та хрест. Навколо герба розташовано літери, що зазначають статус вкладника.

Цікавою особливістю плащаниці є наявність ще однієї облямівки, пошитої з оксамиту червоного кольору. Дві її менші сторони декоровано орнаментом із гранатами; повздовжні смуги прикрашено перевитими квітковими пагонами. В них майстерно скомпоновано ім’я Ісуса Христа, водночас кожна літера являє собою страсну емблему. Облямівку додали пізніше: очевидно, під час поновлення твору. Герб ініціатора цих заходів з літерами “М.Г.Г” вміщено безпосередньо під гербом Варлаама Ясинського.

Плащаниця 1700 р. є винятковим мистецьким твором Мазепиної доби, важливим свідченням побожності і високої художньої культури наших предків.

Аліна Варивода

Ілюстрації
Іл. 1. Плащаниця. 1700 р. Вклад київського митрополита Варлаама Ясинського до Києво-Софійського собору
Іл. 2. Плащаниця. 1700 р. Фрагмент
Іл. 3. Герб київського митрополита Варлаама Ясинського на плащаниці 1700 р.