Портрет гетьмана Івана Самойловича

З ім’ям гетьмана (1672‒1687) Івана Самойловича пов’язане будівництво сторожової башти на південно-західному розі фортечних мурів Києво-Печерської лаври. Восьмигранна в плані вежа, увінчана банею із золоченою маківкою і хрестом, зведена коштом гетьмана і названа на честь його святого патрона ‒ преподобного Іоанна Кущника. 1679 р. під керівництвом Самойловича ‘‘город Київ-Печерський” був зміцнений новим земляними валами та ровами. За період свого 15-річного правління Іван Самойлович заклав ті підвалини економічного і культурного життя України, які розвинув його наступник ‒ гетьман Іван Мазепа. Скинутий з гетьманства за доносом “у зраді Москві”, І. Самойлович був засланий до Тобольську, де і помер 1690 р.

У колекції заповідника зберігається портрет Івана Самойловича, виконаний у першій половині ХІХ ст. (іл. 1). Пам’ятка надійшла до музейної колекції з Київської духовної академії, вихованцем і патроном якої був Іван Самойлович. Овальний погрудний портрет гетьмана виконано за гравюрою, вперше надрукованою у виданні 1830 р. “Історії Малої Росії” Дмитра Бантиш-Каменського. Гетьмана зображено у кольчузі з накинутим зверху плащем-киреєю з коштовною застібкою аграфом. У Літописі Самійла Величка згадується безліч залишених ‘‘Самойловичевих скарбів”, серед яких було чимало ‘‘панцирів та інших всіляких військових риштунків”. Відома любов Самойловича до ‘‘роскошів панських”, яку зневажали його сучасники козаки.

Перед глядачем постає вродливе гладке обличчя гетьмана з дугами чорних брів, виразними темними очима, рівним носом і акуратними вусами. В обличчі портретованого відчутно гордість і особисті амбіції, що викликали нелюбов сучасників. “У пиху впавши, став надмір амбітний”, ‒ закидав гетьману в своїх віршах анонімний автор. 

Представлені на портреті зовнішні риси Івана Самойловича впізнавані в його ктиторському зображенні 1670-х рр. на стіні Троїцького собору Густинського монастиря (іл. 2).

Олена Лопухіна

Ілюстрації:
Іл. 1. Портрет гетьмана Івана Самойловича. Перша половина ХІХ ст. Полотно, олія; 78,0×56,0 см (КПЛ-П-126)
Іл. 2. Втрачений ктиторський портрет Івана Самойловича в Троїцькому соборі Густинського монастиря. 1670-ті рр. Світлина Стефана Таранушенка. 1926 р.