Княжа доба. Монастирські мури

Кам’яні фортифікаційні монастирські споруди згадуються в “Послании некоего старца къ богоблаженному Василию архимандриту о скиме”. Авторство приписують Кирилові Туровському, а адресата твору зазвичай ототожнюють з настоятелем обителі, архімандритом Василієм, обраним на цю посаду в 1182 р.: “тобою же не точию церковь бо содела, но и стены каменыа около святыа лавры созда”. Хоча існує думка, що адресатом міг бути його попередник Полікарп. 

Вперше мури Печерського монастиря археологічно зафіксовані В. Богусевичем у 1951 р. на території сучасного Митрополичого саду (іл. 1). Фрагменти цієї стіни також досліджували у 1991–1992 рр. (розкопки В. Харламова) та 2007 р. (розкопки С. Балакіна) на інших ділянках Верхньої лаври (іл. 2). У 2018 (іл. 3-7) та 2022 р. (іл. 8) (розкопки С. Тараненка) виявлено нові фрагменти мурів на території Митрополичого саду. Геоморфологічне дослідження дозволило частково реконструювати інженерно-будівельну підготовку перед будівництвом мурів, наприклад, пошарове ущільнювання насипу в процесі насипання із застосуванням трамбування. Багаторічні дослідження дозволяють представити конструкцію (іл. 9):

- фундамент складався з двох паралельно розміщених ровів. Глибина – від 0,3 до 0,6 м, ширина – близько 0,9 м. Загальна ширина фундаментів до 2,8 м. Рови, крім нечисленних фрагментів плінфи, забутовано камінням;

- верхня частина фундаментів являє собою вирівняний майданчик, складений з фрагментів плінфи, залитих білим вапняним розчином та, у менший мірі, рожевим вапняно-цем’янковим розчином. Його потужність – до 0,15 м;

- наземна частина муру складалася 2 рядів плінф з кожного боку (фасадних ряди), а простір між ними був забутований сумішшю вапняного розчину та фрагментів плінфи вторинного використання. Ширина наземної частини стіни до 2 м.

Проведені консерваційні заходи у 2018 р. дозволяють бути впевненими, що досліджені рештки лаврських мурів будуть збережені до повторного відкриття з метою музеєфікації цього археологічного об’єкту у рамках Археологічного парку Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”.

 

Ілюстрації:

Іл.  1. Фото з розкопок В. Богусевича 1951 р. у Митрополичому саду.

Іл.  2. Фрагмент Археологічної карти території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” (автор С. Тараненко).

Іл.  3-7. Розкопки С. Тараненка 2018 р. у Митрополичому саду.

Іл.  8. Розкопки С. Тараненка 2022 р. у Митрополичому саду.

Іл.  9. Мури Печерського монастиря за матеріалами розкопок В. Богусевича 1951 р. та С. Тараненка 2018 р. (реконструкція С. Тараненка, рис. О. Махоти).