Шановні друзі! У попередніх публікаціях ми вже звертали увагу, що присвята Києво-Печерської лаври Успінню Божої Матері походить передусім зі Святої Гори Афон та Єрусалиму. Єрусалимський топос також втілено у лаврських печерах, які за своєю конструкцією є не лише Гробом Господнім, а й Гробом Богоматері.

Але Успенська присвята Печерського монастиря могла походити не лише безпосередньо зі Святої Землі, а й опосередковано – з Константинополя, який вважали Другим Єрусалимом. Образ Святої Гори Сіон у Константинополі втілював Влахернський храмовий комплекс. За “Києво-Печерським патериком” саме з Влахерн у Київ прибули будівничі Успенського собору (Великої Печерської церкви) і принесли “намісну” ікону Богородиці. Основні святині Влахернського храмового комплексу були пов’язані саме з Успінням Богоматері. Головну церкву Влахерн споруджено у 450–453 рр. імператрицею Пульхерією, сестрою імператора Феодосія ІІ (408–450) і дружиною імператора Маркіяна (450–457). Лев І (457–474) завершив її будівництво і декорацію, а також прибудував до неї церкву Агіа Сорос, яка була купольною ротондою, створеною саме для реліквій Богоматері, привезених з Палестини у 473 р. Агіа Сорос мала нартекс і галерею, що поєднувалася з палацом. Лев І побудував також у Влахернах купольну каплицю для цілющого джерела. В подальшому базиліку неодноразово перебудовували. У часи Костянтина Багрянородного кафолікон утворював єдиний комплекс із двома ротондами-релікваріями, які містилися в рукавах центрального трансепта: у південному – каплиця Святої Раки (вже згадувана каплиця Агіа Сорос), а в північному – Свята Купіль – чудотворне джерело (агіазма). Весь комплекс постраждав від пожежі 1069 р. і був відновлений відповідно до старого плану за Романа ІV Діогена і Михаїла VІІ Дуки у 1077 р. На суздальській іконі “Покрова Богородиці” 1360-х рр. зображені конкретні обриси будівлі Влахернського комплексу – базиліки і круглої купольної ротонди (іл. 1).

Цікаво, що Успенський собор був збудований саме в період відновлення Влахернського святилища після пожежі між 1069 і 1077 рр. Тож беззаперечним є значний вплив Влахерн на ранню Печерську обитель, що й відобразилося в “Києво-Печерському патерику”.

Хоча не існує прямих свідчень, що Влахернська церква мала посвяту Успінню Пресвятої Діви, однак, круглу каплицю Агіа Сорос було побудовано як Мартиріум Богоматері. Окрім Ризи Богородиці тут зберігали її “поховальний одяг” – реліквії, безпосередньо пов’язані з подією Успіння. У “Слові на Успіння” архієпископа Солунського Йоанна (610–630) йдеться, що перед смертю Богоматір показала апостолам свій поховальний одяг. Вже після вознесіння Богоматері цей одяг, сповнений пахощів, бачив апостол Фома в її спустілому Гробі.

Фактично Влахернська церква була образом святого Сіону (місця Успіння Богоматері) в Константинополі, а реліквії цього храму пов’язані з Успенським культом. До того ж Ризу Богоматері шанували як її пречисте Тіло, “яке земля не була достойна зберігати”. Тож Успіння Богоматері було храмовим святом Влахернської церкви, яка мала значний вплив на ранній Києво-Печерський монастир, що його також присвятили Успінню.

Мар’яна Нікітенко

Ілюстрації
Іл. 1. Ікона “Покров Богородиці” із зображенням Влахернського храмового комплексу в Константинополі. Суздаль, 1360-ті рр.