Шановні друзі! У день Успіння Божої Матері розпочинаємо низку публікацій, присвячених Успенській топоніміці Києво-Печерської лаври. Чому Лавра здавна присвячувалася Успінню Богородиці? Звідки походить ця традиція, яка поширилася на інші давньоруські монастирі?

Загальновідомо, що головний найдавніший кам’яний храм Печерської обителі – Велика Печерська церква присвячена Успінню Богоматері. Це знаменитий Успенський собор Києво-Печерської лаври, заснований 1073 р. й освячений 1089 р. Однак давньоруські джерела (до ХVІІ ст.) ніде цей храм не називають Успенським, натомість підкреслюють його велич і присвяту власне Богородиці. Назви храму – “Велика”, “Божественна”, “Богозданна”, “Богородична” чи “Пречиста” церква зустрічаємо в “Києво-Печерському патерику”, в “Житії Феодосія Печерського” й у пізніших джерелах.

Натомість присвята Великої Печерської церкви саме Успінню не викликає сумнівів, адже Патерик подає конкретну інформацію про те, що церква освячена на Успіння Божої Матері – 14 серпня. Важливо, що Успенська присвята властива не лише головному храму Печерської обителі, а і взагалі самому монастиреві. Згідно з “Києво-Печерським патериком”, Успенською була “невелика церква над печерою”, збудована ченцями на початку 60‑х рр. ХІ ст., коли братія почала залишати печеру і селитися на денній поверхні. Таку ж присвяту мала і велика дерев’яна Богородична церква Ветхого монастиря, що на зорі історії Печерської обителі виник на території нинішніх Дальніх печер.

Припускають, що Успенська топоніміка Києво-Печерської лаври походить саме зі Святої Гори Афон, де прийняв чернечий постриг засновник Києво-Печерського монастиря – преподобний Антоній Печерський. Ще літописне “Сказання про заснування Печерського монастиря” сповіщало, що “есть же монастир Печерскый от благословенья Святыя Горы пошелъ”. Небесною ж покровителькою Афону вважають Діву Марію, а загальноафонським святом на Її честь є Успіння, під час якого до адміністративного центру Афона – містечка Кареї, – збиралися подвижники Святої Гори, які відзначали у місцевому Успенському соборі свято Пресвятої Богородиці.

Успенську топоніміку Києво-Печерського монастиря пов’язують з монастирем “Ксилургу” на Афоні, заснування якого припадає на часи правління Володимира Святославича, невдовзі після прийняття ним християнства в Русі. Свою назву – “Ксилургу” (“Теслі”) ця обитель отримала через те, що її будівлі були дерев’яними, і давньоруське дерев’яне будівництво славилося своїми майстрами. Найдавніший документ, що підтверджує існування давньоруського монастиря на Афоні, – святогірський Акт за лютий 1016 р., – збережено в архіві Великої Лаври Афанасія Афонського. Інші відомі документи про “Ксилургу” датовано 1030, 1048, 1070, 1142 та 1169 рр. По суті, це був найдавніший давньоруський православний монастир, заснований невдовзі після хрещення Київської Русі.

Соборний храм “Ксилургу” присвятили Успінню Божої Матері. Тож, закономірно припустити, що заснування на Київських горах обителі на честь Успіння і будівництво величного Успенського храму, здійснені з благословення Антонія, були символічними проєкціями свого першообразу – давньоруської святогірської Успенсько-Богородичної Лаври “Ксилургу” і її соборного храму на Святій Горі Афон. Антоній намагався перенести ідею сакралізації простору й на новонавернену київську землю, створити, так би мовити, “руську ікону” Святого Афону –“уділ Божої Матері” в Русі.

Здавалося б, афонське походження Успенської присвяти Києво-Печерського монастиря і його головного храму вирішено. Утім це питання є складнішим. Якби вплив Афону на ранній Києво-Печерський монастир переважав, то сам процес створення сакрального простору київської обителі мусив би ґрунтуватися на трансляції топосу Святої Гори. Передовсім це мало б стосуватися печер – висхідного пункту історії Києво-Печерського монастиря. Однак печери Київської лаври зовсім не відображують ані характеру аскези, ані обряду поховання, заведеного на Афоні, та й самі вони за своєю структурою не мають аналогій на Святій Горі. Тож Успенська присвята Печерської обителі, ймовірно, мала не лише афонські витоки, про що ми і скажемо у наступних публікаціях.

Мар’яна Нікітенко

Іл. 1. Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври ХІ–ХІІ ст. Панно. Темпера. В. Масик, О. Масик.