Сьогодні минає п’ятидесятий день широкомасштабного вторгнення російської федерації у нашу країну. На півдні і на сході тривають важкі бої. Завдяки Збройним силам України безпосередня загроза Києву наразі відсунута. Тепер українцям – спадкоємцям києво-руських земель, – через власний досвід більш зрозуміла історія минулих «теплих» зустрічей з північно-східним сусідом, наслідком яких стало, в тому числі, й нищення або нівечення чудових київських храмів. Звісно, можна почати розповідь з подій, які сталися більше ніж 8,5 століть тому, коли володимиро-суздальський князь Андрій «Боголюбський» захопив і розграбував Київ (8–12 березня 1169 р.). Але зупинимось на погрозливо близькому «уроці минулого».

У січні 1918 р., після відхилення українською Центральною Радою ультиматуму ленінського раднаркому, збройні сили більшовицької росії розпочали наступ на Українську Народну Республіку. Ворожий напад застав зненацька молоду українську державу, яка не встигла організувати гідну відсіч, і вже незабаром ворог наблизився до її столиці. Від шаленого артилерійського обстрілу Києва постраждало чимало пам’яток давнього міста, у тому числі й на території Києво-Печерської лаври. «Червоний терор», впроваджений більшовицькою росією, подавався як результат внутрішньоукраїнського конфлікту. Реалізувати подібний інформаційний сценарій країна-агресор, з напором навіженого намагається й у ХХІ ст.

Про наслідки варварського обстрілу Києва російськими військами під командуванням М. Муравйова залишилось чимало свідчень. Видатний український науковець Федір Ернст на основі «Протоколу огляду “Комісією Центрального Комітету Охорони Пам’яток Старовини і Мистецтв на Україні” пошкоджень заподіяних бомбардуванням міста Києва 17-25 січня 1918 р., пам’ятників старовини і мистецтва» підготував брошуру. Самого вченого вже в 1930-х роках кількаразово заарештовували, а 28 жовтня 1942 р., у 50-річному віці, стратили за наказом НКВС СРСР в Уфі. У цьому російському місті, за іронією долі, тоді ж знаходилася в евакуації значна частина пам’яток лаврського музею, до створення якого Ф. Ернст безпосередньо доклався (багато найцінніших предметів так і не повернулись у Київ, а «осіли» в російських колекціях).

Пропонуємо вашій увазі уривок з роботи Федора Ернста «Художественные сокровища Киева, пострадавшие в 1918 г.», присвячений Печерську:

«На Печерську найбільше постраждали будівлі безпосередньо відкриті для прицілу більшовицьких батарей, що стояли за Дніпром. І тут руйнування воістину величезні. Досить сказати, що, напр., до Військово-Микільського собору (побудованого коштом Мазепи майстром Старцевим), потрапило 35 снарядів, що спотворили його південний і східний фасади, бані й дах. Усередині впала велика середня люстра, постраждав верх старовинного іконостасу, вибиті рішуче всі шибки. Перед собором страшні ушкодження завдано також дзвіниці (збудованій у 1750 році) – сюди потрапило 28 снарядів, які знівечили дзвіницю з тих самих боків, що й собор.

Лавра також була під сильним обстрілом. Тут у стародавню Велику церкву потрапило 8 снарядів, причому один влетів у вівтарне вікно і, не розірвавшись, застряг у бічному пілоні, біля царської брами. Значних конструктивних пошкоджень завдано чудовій лаврській дзвіниці, спорудженій Йоганном Шеделем у 1731–1745 роках. Постраждали будівлі друкарні, просфорня, кілька церков – між ними й дорогоцінний у художньому плані Спас на Берестові. – Але особливо сумне видовище являє найцікавіша мазепинська «Палатна [Онуфріївська] вежа», що стоїть над самим схилом Дніпра. Тут більшовицька артилерія била прямо по видимій цілі. Вся земля навколо усіяна купами цегли».

П’ять років тому, під час реставрації церкви Спаса на Берестові, у дерев’яних конструкціях даху виявлено стакан від шрапнельного снаряду, яким російські загарбники бомбардували Київ у 1918 році. Він вже експонувався на кількох виставках, присвячених українським визвольним змаганням, у тому числі в Українському музеї у Нью-Йорку. Нині його можна побачити в самій церкві Спаса на Берестові, яку з 18 квітня буде відкрито для відвідування.

Підготували Костянтин і Ольга Крайні