Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Духовна культура» пропонуємо вам ознайомитися з практикою надання богослужбових тканин до українських православних храмів у XVIII‒ХІХ ст.

У переліку вкладів до храмів текстильні вироби посідають чільне місце. В ієрархії богослужбового начиння тканини мали доволі високий статус. Вони були у безпосередній близькості до найсвятішого предмета у храмі ‒ церковного престолу, ними накривали посудини зі Святими дарами, в облаченнях священники здійснювали церковні Таїнства. До того ж текстильні вироби мали тенденцію до зношування, тому ризниця потребувала постійного оновлення.

Жертводавці купували або виготовляли предмети на власний розсуд в залежності від фінансових можливостей. Наприклад, заможні київські міщани могли надати комплект священницького облачення з фелона, єпитрахилі, поручів, виготовлений з різних видів дорогих шовкових тканин або навіть гаптовану плащаницю (іл. 1). Особи з меншими статками жертвували дрібніші речі: воздухи, покрівці, поручі. Популярним видом надань були «тканини на всяку потребу»: хустки (часто з вишивкою або заткані металевою ниткою), рушники, різноманітні покривала, завіски тощо. Нерідко жінки-дарительки виготовляли предмети власноруч, перешиваючи їх із святкового одягу, який у давнину мав велику матеріальну цінність (іл. 2).

Речі, надані до храму від «доброхотів», ретельно зберігали у ризницях. Інформацію про особу дарувальника і обставини, за яких предмет було пожертвувано, фіксували в описах церковного майна. Нерідко ці записи містили приписку щодо мотивів пожертви. Найбільш усталеними формулюваннями були «за спасенне свое и отпущение грехов», «во отпущение грехов их волних и неволних». Крім молитви за живих, вироби з тканин надавали і на поминання померлих родичів (іл. 3).

Підготувала А. Варивода

Підписи до ілюстрацій:
Іл. 1. Плащаниця. 1741 р. Вклад міщанина Дем’яна Логвінова до києво-подільської церкви Воскресіння (КПЛ-Т-823)
Іл. 2. Покрівець, пошитий з жіночого головного убору. Перша половина XVIII ст. (КПЛ-Т-900)
Іл. 3. Воздух, наданий за упокій Анни Іллінішної. Середина ХІХ ст. (КПЛ-Т-3072)