Велика реставрація. Вежа Кущника. Початок

У листопаді 2021 р. у Митрополичому саду зі східного боку від входу до вежі Кущника було розплановано шурф розмірами 1×2 м. Заглибитися вдалося на 1,3 м з огляду на аварійний стан підмурків і фундаментів вежі (іл. 1). Крім пізніх ям ХХ ст., тут було досліджено три об’єкти та яма XVIІ–XVIIІ ст. (іл. 2). Заповнення шурфу містило фрагменти керамічного та скляного посуду, кахель, уламки залізних виробів і цвяхів, кістки тварин – типовий археологічний матеріал різних хронологічних періодів. Індивідуальною знахідкою стала невелика (діаметром 16 мм), вкрита патиною, крихка і на перший погляд, непозірна, монета (іл. 3). Завдяки кропіткій роботі реставраторки Заповідника Наталі Онопрієнко, вдалося побачити збережені на її поверхні дату, монограму і фрагмент легенди з місцем карбування. За визначенням д.і.н. А. Бойка-Гагаріна, це солід королеви Христини (1626–1689) з династії Ваза 1650 р. карбування монетного двору «Лівонії» у Ризі. І хоча монета досить поширена (іл. 4), постать тогочасної правительки Швеції викликала й досі викликає цікавість і захоплення своєю непересічністю.

Донька короля Густава II Адольфа (1594–1632), вона отримала блискучу освіту, знала 8 мов, з дитинства читала давньогрецьких авторів, виголошувала промови латиною, захоплювалася філософією, астрономією й нумізматикою (іл. 5). Вирісши за регентства канцлера Оксеншерни, з раннього віку брала участь у політичному житті країни, яка стала однією з наймогутніших європейських держав ХVІІ ст. Відрізнялась досить вільною як для жінки поведінкою, екстравагантними манерами та звичками, схильністю до авантюризму. За меценатство, пристрасне колекціонування книжок і творів мистецтва її називали «Мінервою Півночі», а Стокгольм славився як «Афіни Півночі». 20 жовтня 1650 р. Христину було короновано у столиці Швеції (іл. 6), але вже через чотири роки вона добровільно зріклася престолу, навернулася до католицизму (що було нечувано для голови протестантської держави) і перебралася до Риму, ставши фавориткою Ватикану. Продовжувала свою меценатську діяльність, зорганізувавши власну «Аркадську академію», куди входили італійські митці та вчені. Незважаючи на участь у політичних і релігійних інтригах та ексцентричну поведінку, яку не вітала католицька церква, після смерті Христина удостоїлася честі бути похованою у соборі Святого Петра.

Ось такий незначний, на перший погляд, артефакт з археологічних розкопок – це ще один прояв нашої причетності до європейської історії.

Інформацію підготувала Юлія Мисько

Підписи до ілюстрацій:
Іл. 1. Процес дослідження шурфу біля башти Кущника
Іл. 2. Шурф після фінальної зачистки
Іл. 3. Солід 1650 р. королеви Христини з шурфу біля башти Кущника
Іл. 4. Солід королеви Христини
Іл. 5. Портрет шведської королеви Христини роботи Себастьяна Бурдона (1616–1671)
Іл. 6. Срібна медаль «На коронацію королеви Христини у Стокгольмі 20 жовтня 1650 року», де на зворотному боці Христина представлена в образі богині Роми в обладунках, яка тримає Вікторію у правиці