Продовжуємо публікацію діаруша святителя Димитрія

1691 рік

Січня 5, в надвечір’я Богоявлення, повернувся додому, в монастир Батуринський, брат Феофан монах, мій постриженник, котрий пішов зі свого монастиря 1684 року, ходив різними землями, в Парижі й Римі філософії та богослов’ю вчився, був у Барі, де мощі святителя Христового Миколая почивають.

Січня 13 дня, у вівторок, перенесена була славно до монастиря Батуринського частка мощей святої великомучениці Варвари, саме персо, вкладене до срібного образа. Ця частина, що лежала в Батурині, в Казенній палаті, сюди покладена по блаженної пам’яті Йосифові Тукальському, митрополитові Київському, котрий в Чигирині приставився, і була ніби під спудом захована, і ледве кому відома аж до цього року. За моїм проханням і немалим старанням, ясновельможний Іван Мазепа, гетьман їх царської пресвітлої величності віддав її в монастир наш. Я переніс із Батурина в монастир з прекрасним хресним ходом, при безлічі народу; і запровадив кожного вівторка співати молебень святій великомучениці Варварі.

Червня 4 дня Петро, диякон з монастиря Батуринського, приставився.

Червня 23 Митрофан Кирилівський приставився; а перед смертю за декілька днів облікся в схиму, моїми грішними руками пострижений, і названий Мойсеєм.

Того року, осінню, побудував я собі келію нову в пустині, задля спокійнішого писання житій святих. Місяця жовтня 15 дня закінчена, а 18 освячена, і почав жити в ній у Ім’я Господнє.

Листопада 5, на пам’ять св. мученика Галактіона і Епистимії, отець Дорофей Кирильський перед північчю помер сном смерті у Господі, з усіма належними обрядами християнськими. Вічна йому пам’ять!