Поновлення богослужбових тканин у XVIII‒ХІХ ст.

(до 95-ліття Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»)

Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Духовна культура» пропонуємо вам ознайомитися з практикою поновлення богослужбових тканин у XVIII‒ХІХ ст.

Багаторічне використання предметів з тканин у церковному вжитку неодмінно призводило до їхнього поступового зношення. Через високу вартість матеріалів для пошиття нових виробів у церковному побуті поширилася практика поновлення зовнішнього вигляду речей заміною пошкоджених частин. Ремонт тканин проводили у відповідності з естетичними смаками часу та враховуючи наявність ресурсів. Передусім замінювали швидкозношувані елементи, наприклад, лиштви на рукавах і в подолах дияконських стихарів, опліччя священицьких фелонів. Нерідко використовували фрагменти старовинних виробів, що підлягали «упразненню» або ж нові тканини, часто відмінної фактури (іл. 1). Траплялися й досить оригінальні способи повернення речам функціональності. Наприклад, парчевий фелон XVIII ст. з колекції Заповідника (КПЛ-Т-220, іл. 2) було поновлено, використавши вишитий воздух. Оскільки розміри літургійного покрову виявилися замалими для заповнення усієї площини опліччя, решту було зашито двома шматками вишневого шовку. Ощадливість у поновленні ризи вказують на її приналежність до небагатої, можливо, сільської парафії. Часто потребували заміни й декоративні елементи облачень із золото-срібних ниток: мереживо, бахрома, китиці. У ХІХ ст. декор часто заміняли дешевшим мішурним (тобто, виготовленим не з дорогоцінних матеріалів). Збереглися цікаві свідчення про оплату роботи з поновлення й ремонту облачень. Так, кравцю Лукіану, що у 1742 р. «переправив» три омофори та перешив ґудзики з петлями на двох стихарях з архієрейської ризниці Києво-Софійського собору було сплачено 80 копійок, що становило вартість пошиття нової ризи.

Підготувала А. Г. Варивода, к.і.н.,
провідний н.с. науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Стихар, який надав до ризниці Успенського собору Києво-Печерської лаври архімандрит Зосима Валкевич. 1760-ті рр. (КПЛ-Т-108). У ХІХ ст. до стихаря була нашита нова парчева лиштва, золото-срібне мереживо на опліччі й рукавах замінено срібним позументом.
Іл. 2. Фелон XVIII ст. з нашитим на опліччя літургійним покровом-воздухом (КПЛ-Т-220).