Хрещення князя Володимира Святославича: нові дослідження 

(до 970-ліття першої літописної згадки про Києво-Печерську лавру)

Шановні друзі! У нашій рубриці «Духовна культура» ми пропонуємо до вашої уваги низку публікацій на тему Хрещення Русі князем Володимиром. Вважаємо, що вам цікаво буде ознайомитися з новітніми гіпотезами щодо цієї теми, адже Хрещення Русі стало невичерпним джерелом духовної наснаги для творців раннього Києво-Печерського монастиря.

Хрещення Русі-України за Середньовіччя ототожнювали з особистим хрещенням князя Володимира. Ця подія лежить в основі розбудови Русі як могутньої середньовічної держави і посідає ключове місце у створенні на слов’янських землях Нового Єрусалима. Із Небесним Єрусалимом у давнину асоціювали кожне християнське місто, кожний храм і кожний монастир. Не була виключенням і Києво-Печерська обитель. Як свідчать давньоруські джерела і пам’ятки, історію раннього Києво-Печерського монастиря також сприймали крізь призму доленосної події Хрещення Русі князем Володимиром. Цю подію осягали як сакральний центр і духовну домінанту всієї подальшої історії Русі, в якій Києво-Печерський монастир посідає своє визначне місце.

Обставини Хрещення Русі неоднаково висвітлено в давньоруських та іноземних джерелах. Тому в науці набула поширення думка, що перша і друга групи джерел протирічать одна одній.

Руські звістки містяться у двох джерелах: 1. У «Повісті временних літ»; 2. У «Житії святого Володимира» – агіографічному творі, відомому у кількох варіантах та редакціях, найдавніший із яких, як вважають, є складником «Пам’яті і похвали князю руському Володимиру» Якова Мніха. Інші давньоруські твори, які згадують хрещення Володимира і Русі, повторюють чи розвивають дані двох вищезгаданих джерел, не зачіпаючи суті розгорнутої там концепції.

У цій публікації стисло викладемо звістку «Повісті временних літ». 986 року до Києва прибули місіонери з різних країн. Володимир, майже переконаний у тому, що істинною є лише грецька віра, однак вирішує «почекати ще трохи». 987 року князь відправляє своїх послів випробовувати віри і служби мусульман, католиків та православних. Повернувшись у Київ, посли радять Володимиру прийняти грецьке християнство, на що Володимир погоджується, запитавши бояр про місце хрещення, а ті відповідають: «де ти бажаєш». Наступного року (988) Володимир йде на Херсонес, оточує і захоплює його. Затим він виставляє імператорам вимогу віддати за нього їхню сестру Анну, попередивши, що в разі відмови він учинить із Константинополем так само, як із Херсонесом. Збентежені імператори дають згоду на шлюб, однак після того, як Володимир охреститься. На це князь говорить посланцям від царів, що він уже вподобав їхню віру і готовий прийняти хрещення. Імператори відправляють у Херсонес сестру супроти її волі у супроводі сановників і священників. Із Божого допусту в той час розхворівся Володимир очима, та, прийнявши за порадою Анни хрещення, чудесно прозрів. Побачивши чудо, охрестилися і його дружинники. Таїнство відбувалося, говорить літописець, у церкві Святої Софії, і стоїть та церква посеред міста, де торгують корсунці. А далі додає: одні говорять, що Володимир охрестився в Києві, інші кажуть – у Василєві (Василькові), а треті розповідають щось інше. Після цього Володимиру було викладено доволі великий символ віри.

Саме завдяки наведеним звісткам «Повісті временних літ» 988 рік традиційно вважають роком Хрещення Русі. Відповідно, цього – 2021 року ми відзначали 1033-ю річницю Хрещення Русі. Проте чи тільки 988 р. як рік хрещення Володимира вказують давні джерела? І в якому році насправді хрестився Володимир? Ці та інші відповідні питання ми розглянемо в подальших публікаціях.

Підготувала Мар’яна Нікітенко, к.і.н., провідний н.с.

науково-дослідний відділ вивчення мистецької спадщини

Ілюстрації

1.  Прибуття царівни Анни в Корсунь. Мініатюра Радзивілівського літопису. Арк. 62. ХV ст.
2.  Хрещення Володимира. Мініатюра Радзивілівського літопису. Арк. 62зв. ХV ст.