Чи відомо Вам, що: надгробок князя Костянтина Острозького у Великій церкві Києво-Печерської лаври був класичним зразком європейської поховальної ефігії доби Ренесансу?

Поховальна ефігія – зображення покійного, що в широкому сенсі може бути використано в жалобних та меморіальних церемоніях. Переважно під таким визначенням передбачено все ж надгробок, втім, це може бути і гробовий портрет, що кріпився до торцевого боку труни (наприклад, характерний для польського сарматизму), і навіть воскова чи дерев’яна лялька, що зображує небіжчика на повний зріст, вдягнена в його одяг та іноді має перуку з його волосся (найвідоміші зразки – колекція королівських ляльок з Вестмінстерського абатства). Такі ляльки використовували в траурній процесії, «граючи роль» померлого. Окремим цікавим жанром надгробків з рельєфним або скульптурним портретним зображенням є транзі (у перекладі з французької – «той, що пішов»). Ці пам’ятники презентують покійного у вигляді скелета чи тіла, що розкладається, часом дуже натуралістично. Основною ідеєю таких зображень є vanitas – християнська ідея плинності часу та ницості тіла в порівнянні з вічним життям душі. Та надгробок князя Острозького належить до більш звичного типу – померлий постає перед глядачем в образі лицаря, що спить.

Ганна Філіпова

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Надгробок князя Костянтина Острозького [Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Н-4734]

Іл. 2. Поховальна лялька короля Карла ІІ Стюарта з Вестмінстерського абатства. 1685 р.

Іл. 3. Надгробок короля Людовика ХІІ та його дружини Анни Бретонської в стилі транзі. 1514–1515 рр.

Іл. 4. Надгробок сера Джона Діна в образі сплячого лицаря. 1633 р.