Шановні друзі! В травневому випуску пропонуємо вам більше дізнатися про шанування святих великомучеників Георгія та Димитрія.

Перші дані про кількість храмів, присвячених святим великомученикам, виявилося можливим віднайти в історичних джерелах XVIII ст. Реєстр храмів, які функціонували в Київській митрополії у 1780–1783 рр., дозволяє говорити про посвяти 973 парафіяльних церков у 8 з 10 полків Гетьманщини, з них 35 (3,6%) присвячено св. Георгію і 10 (1,02%) – св. Димитрію. Загалом на початок 80-х рр. XVIII ст. у Київській митрополії під патронатом святих великомучеників було 47 (4,8%) храмів.

Найбільш поширеними були посвяти церков на честь вмч. Георгія – воїна, патрона візантійських імператорів, а пізніше і руських князів. На Русі св. Георгій відомий з часів прийняття християнства як зразок мучеництва. За однією з версій, князь Володимир прийняв хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) в Георгіївському монастирі. Особливо багато для утвердження шанування св. Георгія зробив Ярослав Мудрий у хрещенні – Георгій. Він заснував місто Юр’єв, тобто місто Георгія; розпочав будівництво Георгіївського монастиря в Києві. Георгіївську посвяту отримав боковий приділ Св. Софії, в якому збереглися розписи з житійним циклом святого. Нову хвилю популярності св. Георгія пов’язують з Галицько-Волинським князівством. Військова доблесть та переможність святого стали близькими й для козацтва. Поширенню культу сприяв також і позитивний образ великомученика, що склався в народному світосприйнятті.

Храми на честь вмч. Димитрія Солунського, якого Церква славить як мужнього Христового воїна, сповідника й чудотворця, фіксуються на території трьох полків: Лубенського, Ніжинського та Київського. Шанування святого ведеться з давньоруського часу й пов’язане з візантійськими впливами. Син Ярослава Мудрого Ізяслав, який в хрещенні мав ім’я Димитрій, у 70-х рр. XI ст. побудував Димитріївський монастир, згодом відомий як Михайлівський Золотоверхий. З XIV ст. ім’я Дмитрій отримало поширення серед православних нащадків великого князя литовського Гедиміна, зокрема, князів Коріятовичів. Складається враження, що св. Димитрій посідав своє незначне, але постійне місце в уподобаннях соціуму в найменуванні церков. А реалізація шанування та популяризація культу, найвірогідніше, здійснювалася через посвяти храмів фундаторами на честь свого покровителя.

Тож у Київській митрополії ранньомодерного часу з усіх великомучеників найбільшою популярністю користувалися свв. Георгій та Димитрій; їх шанування мало глибокі традиції, що сягали часу прийняття християнства.

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Георгіївські та Димитріївські храми в Київській митрополії за реєстром 1780–1783 рр. (Укладено О. Прокоп’юк, Д. Вортманом)

Іл. 2. Ікона «Св. Георгій Змієборець». Україна, Волинь. XVIII ст. (КПЛ-Ж-1718)

Іл. 3. Ікона «Св. Георгій». Україна. Кінець XVIII – початок XIX ст. (КПЛ-Ж-831)

Іл. 4. Димитрій Солунський. Мозаїка із Золотоверхо-Михайлівського монастиря. 1108–1113 рр.

Підготувала Оксана Прокоп’юк