Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Духовна культура» ми продовжуєо знайомити вас із новітніми концепціями з приводу ранньої історії Києво-Печерського монастиря.

Найдавніші підземні  храми Києво-Печерської лаври розташовано у її Дальніх (Феодосієвих) печерах. Це – церкви Різдва Христового та Благовіщення Богородиці, які належать до давньоруського часу. Цікавою є просторова орієнтація підземного Благовіщенського храму не точно на схід, або на північний схід, як це прийнято за канонами Церкви, а саме на південний схід. Причому, південно-східна орієнтація підземних храмів Дальніх печер, певно, носила не випадковий, а системний характер. Судячи зі зведених планів цих підземель, давня церква Різдва Христового, так само як і Благовіщенська церква, також була попервах обернена на південний схід. Лише у 60–70-х рр. ХVІІ ст. її було переорієнтовано на північний схід. Тож, найімовірніше, «неканонічне» спрямування приміщень давніх печерних церков аж ніяк не могло бути спричинене невмінням прпп. Отців орієнтуватися під землею.

Останнім часом висловлено припущення, що тут не було помилки, і спрямування печерних церков мало глибокий символічний зміст, як і все, що стосується розбудови славетного монастиря. Не викликає сумніву, що печери створювали за тими ж середньовічними ідейними принципами, що й розбудову Давнього Києва. Цікаво, що за Золотими воротами Давнього Києва з Благовіщенською церквою над ними також було «закріплене» місце саме на південній околиці міста, адже саме через них потрапляли до Києва, йдучи з Палестини, уособленням якої була Свята Гора Сіон. Згідно з ветхозавітними пророцтвами, Христос має прийти з півдня та «від Гори». Як говорить Господь устами прор. Авакума: «Бог іде від Феману, і Святий від Фарану гори» (Ав. 3:3). Слово «Феман» у Біблії означає «південь», «південні країни». Так називалося місто в Ідумеї, жителі якого – феманитяни славилися своєю мудрістю. Пророцтво Авакума про прихід Месії розглядали в контексті історії Русі, куди вчення Христа прийшло з півдня, з Візантії. Таке розуміння пророцтва зустрічаємо у давній службі св. Володимиру Хрестителю, де читаємо: «пророк Авакум розумними очима передбачив, Господи, пришестя твоє, та вигукував: від Півдня прийде Бог!».

Знаменно, що Золоті ворота Константинополя так само, як і київські, розташовані на південній околиці міста. І в Києві, і в Константинополі Золоті ворота уособлювали тріумфальний в’їзд, яким до міста входив імператор (князь). Царя земного за Середньовіччя сприймали намісником Царя Небесного – Христа. Отже, розташування головних воріт Києва та Константинополя означало входження Христа до цих міст з півдня. Тріумфальний в’їзд до Києва та Константинополя ототожнювали із Золотими воротами Єрусалима, крізь які увійшов до Святого града Христос, а початок Спасіння, ознаменований святом Благовіщення, пов’язували з півднем – Святою Горою Сіон, що є одним з прообразів Богоматері. Отже, так само, як Золоті ворота Константинополя та Золоті ворота Києва з надбрамною церквою Благовіщення, вівтарі найдавніших підземних церков Києво-Печерської лаври – Благовіщенської та Різдва Христового – було орієнтовано на південний схід, тобто назустріч Богові, Який приходить не тільки зі сходу, але й з півдня. Недарма у православних храмах сцену Різдва Христового здавна розташовують у їхній південно-східній частині.

Звернення печерних церков на південний схід можна усвідомити в контексті ментальності середньовічних людей, які співвідносили Христа з сонцем, називаючи Його Сонцем Правди. Річ у тому, що сонце під час зимового сонцестояння, коли святкують Різдво Христове, сходить саме на південному сході. Отже, саме там народжується і звідти приходить Христос – Спаситель світу. Це перше Пришестя Христа сприймали в есхатологічному ключі, тобто, водночас, і як Друге Пришестя, що відбудеться наприкінці земної історії. 

І в цьому сенсі глибокий символічний зміст мала не лише церква Різдва Христового, а й Благовіщенська церква у Дальніх печерах. Важливо зазначити, що Благовіщенська символіка тісно пов’язана з символікою Воскресіння Христового та Його Другого Пришестя. Згідно з апокрифами, світ був створений 25 березня, і так само 25 березня був розіп’ятий Христос. Вважали, що у той рік, коли Великдень припадатиме на 25 березня, тобто на Благовіщення, настане кінець світу. Отже, південно-східна орієнтація церков Дальніх печер акцентує ідею Боговтілення і має великоднє та есхатологічне підґрунтя. Вона є продовженням просторової концепції печер, які сприймали Святою Горою – Віфлеємом та Гробом Господнім, де сталися Різдво та Воскресіння Спасителя.

Підготувала – к.і.н. Мар’яна Нікітенко.

Цю гіпотезу висунуто і обґрунтовано у книзі провідної наукової співробітниці науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини Національного Києво-Печерського заповідника, кандидата історичних наук Мар’яни Нікітенко: (див.: Нікітенко М.М. Святі гори Київські: побудова сакрального простору ранньохристиянського Києва (кінець Х – початок ХІІ ст.). – Київ, 2013. (Електронний ресурс: https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=7010).

Ілюстрації

1. Золоті ворота Києва з Благовіщенською церквою над ними.
2. Золоті ворота Константинополя.