Продовжуємо розповідь про археологічні дослідження в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври 1977–1979 рр.

У попередніх випусках ми вже згадували про знахідки під підлогою печерних коридорів, після зняття чавунних плит, давніх гробниць. Всі виявлені поховання містилися під цегляним вимощенням ХІХ ст. у заглибленнях, що було зроблено у піщанику. Місця поховань під підлогою позначали великими кованими цвяхами, що втикалися в щілини між цеглою. Жодних інших слідів на чавунних плитах і стінах печер, які би вказували на наявність погребінь, не було.

Найперше з поховань було знайдене 22 листопада 1977 р. Усього ж за час археологічних досліджень виявили 17 окремих погребінь – в дубових гробницях, колодах і просто в ґрунтових ямах. Але найбільше серед них було поховань у колодах – 9. Переважно це були соснові або дубові колоди великого діаметру. Верхню частина такої колоди сколювали у вигляді дошки, і вона слугувала кришкою гробниці, а в нижній частині видовблювали (якщо колода була з м’якої деревини) або випалювали (якщо колода була дубовою) місце для розміщення там тіла небіжчика. Колоди розрізнялись своїми розмірами (відповідно до росту померлого) і формою. Одні мали просту форму звичайного корита, інші були антропоморфними: їм надавали спрощену форму людського тіла, в середині для голови було зроблене невелике підвищення, аналог подушки. Кришку таких колод розтісували з поздовжних боків так, що вона ставала схожою на двоскатний дах. По кутах деяких колод було зроблено прямокутні пази і відповідні їм отвори у кришках. Це, можливо, вказує на те, що небіжчик помер далеко за стінами монастиря, і похоронна процесія мала подолати довгий шлях до місця поховання (так, у Патерику вказано, що ігумен Печерський прп. Варлаам помер під м. Володимир-Волинський). Окрім колод та гробниць було знайдено кілька заслінок, якими в давнину закривали поховальні локули, а також деревʼяні таблички з іменами похованих для поминання їх у молитвах. На одній з них вдалося прочитати імʼя «Григорій». Цінні знахідки суттєво розширили знання про поховальний обряд Києво-Печерського монастиря.

Для обстеження поховань було запрошено антропологів із Інституту археології АН УРСР – Є. І. Данилову, В. Д. Дяченко, Ю. М Ушакова, О. В. Федотова. Результати їхніх досліджень частково знайшли своє відображення в експозиції виставки «Історія лаврських печер». Зокрема, Є. Данилова зробила графічну реконструкцію образа Нестора Літописця; а матеріали досліджень кісток його правої руки, на яких було знайдено великі кісткові мозолі, підтвердили, що він тривалий час займався писанням текстів.

Наступного тижня у черговому випуску проєкту «На згадку про Києво-Печерську лавру» ми будемо завершувати цикл публікацій, присвячених археологічним дослідженням в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври 1977–1979 рр. Ви дізнаєтесь про виявлені там розписи та їхню реставрацію, а також про давні написи на печерних стінах – графіті.

Підписи до ілюстрацій:

01. Одна з поховальних колод, знайдених під підлогою

02. Поховальні колоди. На передньому плані колода, обтягнута шкірою, з локули № 44

03-05. Спелеоархеологи виносять з печер колоду, обтягнуту шкірою

06. Відкриття колоди для обстеження

07. Взяття проб для мікробіологічного аналізу

08. Т. Можаровська і Ю. Толкачов досліджують останки з поховань

09. Після закінчення досліджень поховальні колоди повернули на свої місця. Колода, обтягнута шкірою, в локулі № 44. Поруч – музейний наглядач Н. Прищепенко