Цього тижня наша розповідь присвячена відвідувачам та співробітникам Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника 1960-х рр.

На початок 60-х рр. ХХ ст. основний обсяг ремонтно-реставраційних робіт на території Верхньої лаври був завершений. Також до 1962 р. було в цілому впорядковано територію навколо руїн Успенського собору, розібрано величезні купи будівельного сміття, що спростило доступ сюди великих екскурсійних груп та окремих відвідувачів. В цей час на додаток до вже існуючих виставок («Печери і мощі», «Художня обробка металу і дерева», «Художні тканини та вишивки XVI–XIX ст.»,) додалися нові – «Пам’ятка архітектури та мистецтва XI–XVIII ст. – Успенський собор Києво-Печерської лаври», «Будова Всесвіту» тощо.

Великі ж ремонтні роботи перемістилися на територію Нижньої лаври. У липні 1962 р., через півтора року після закриття монастиря, у відання Заповідника перейшли архітектурні пам’ятки Нижньої лаври. Втім, це не стосувалося будівель, які перебували у складі київського житлового фонду – останні мешканці корпусів колишнього Гостинного двору були відселені звідси лише в самому кінці 1970-х рр., напередодні проведення Олімпійських ігор 1980 р.). 27 листопада 1963 р. для відвідувачів було відкрито Ближні печери. Відкриття ж Дальніх печер довелося чекати довше – це сталося вже в наступному десятилітті, після завершення археологічних досліджень (1967–1968) та проведення масштабних протиаварійних робіт (початок 1970-х рр.).

В цей час значно зростає екскурсійне навантаження – великі групи відвідувачів прямували до Заповідника з різних куточків тодішньої країни. Проте інформація про Києво-Печерську лавру та її пам’ятки надавалася не лише тим, хто приїздив до Києва, а й тим, хто не мав змоги цього зробити: селянам, що працювали у полях, військовослужбовцям та ін. Формувалися спеціальні мобільні групи співробітників, які читали фахові лекції на місцях, іноді – під час обідньої перерви.

У наступному випуску проєкту «На згадку про Києво-Печерську лавру» ми розповімо про одну з найкращих експозицій 1970-х рр. – «Архітектурний ансамбль Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника».

Підписи до ілюстрацій:

1. Учасники республіканської наради музейних працівників на Соборній площі Лаври. 1962 р.

2. Група військовослужбовців слухають розповідь співробітника Заповідника В. А. Шиденка

3. Екскурсанти на Соборній площі слухають лекцію співробітника Заповідника С. В. Калініної

4. Радіоінтерв’ю біля руїн Успенського собору

5. Науковці Заповідника П. Ф. Дарманський, П. Я. Степанов, В. А. Шиденко (з указкою) читають лекцію перед колгоспниками у полі. Білоцерківський район Київської області

6. Співробітниця Заповідника В. А. Павленко після лекції у Бердичівському будинку офіцерів. Листопад 1962 р.

7. Співробітники Заповідника В. М. Крикотун, Ф. Д. Лазайкін і П. Ф. Дарманський з керівниками Бердичівського будинку офіцерів. Лютий 1964 р.

8. Співробітники Заповідника оглядають хід реставраційних робіт на великій Лаврській дзвіниці. Перший ліворуч – С. К. Кілессо

9. Співробітники Заповідника. Перший ряд зліва направо: Й. М. Балюта, Ю. А. Лєснєвський, О. П. Сопін, Залива, О. І. Попченко, А. О. Малецький. Другий ряд: М. В. Шевченко, Губарєв, Костюков, В. П. Петропавлоський, В. І. Василенко, Терещенко, І. І. Шептюков

10. Співробітниці фондів Заповідника. Зліва направо: М. Я. Куницька, Л. Омеляненко, О. Ф. Шуплякова, Сорока?, Л. І. Ковалева

11. Співробітники Заповідника на святковому обіді в лаврському саду. В центрі – директор О. П. Сопін