28 серпня християни східного обряду відзначають дванадесяте свято Успіння Богородиці, храмове для Києво-Печерського монастиря, яке на лаврських теренах називають «другий Великдень». З урочистої нагоди пропонуємо до вашої уваги низку публікацій, присвячених найшановнішій лаврській святині – іконі «Успіння Пресвятої Богородиці». Публікація старшого наукового співробітника Заповідника Олени Лопухіної розкриває тему першообраза Києво-Печерської ікони та його списків.

Ікону Успіння Пресвятої Богородиці – головну святиню Києво-Печерської лаври, за переданням, принесли до Києва в 1073 році майстри-греки, будівничі давньої Печерської церкви. Ікона невеликого розміру (приблизно 29×40 см) містилася над Царськими вратами іконостаса Успенського собору в круглому кіоті, і її спускали вниз для поклоніння богомольців (іл. 1).

Перше письмове свідчення про чудотворний образ Успіння в Печерській церкві є в книзі «Тератургима» 1638 р.: «…незважаючи на часті руйнації Києва і монастиря нашого Печерського війнами, плюндруваннями і нищенням, через що та свята церква двісті тридцять три роки стояла порожньою, ту ікону, яку ніхто з людей не оберігав, можна побачити і сьогодні над царськими вратами в тій святій церкві, оздоблену багатьма клейнодами і золотими табличками» (переклад із польської Наталії Сінкевич).

Києво-Печерська ікона мала візантійський зразок – протограф, як показав її мистецтвознавчий аналіз. За аналогічною схемою Успіння зображено на візантійських рельєфах із слонової кістки рубежу Х–ХІ ст. (іл. 2). Цей факт наводить на думку про можливий зв’язок ікони «Успіння» з принесеним із Константинополя  релікварієм-мощовиком із слонової кістки.

Чудотворний образ «Успіння» був іконою-релікварієм із заглибленням для часточок мощей семи мучеників, закладених у підвалини давньої Печерської церкви. Імітація мощовика у вигляді металевих дверцят або зображення книги пізніше відтворювали у списках Києво-Печерської ікони «Успіння».

За печерського архімандрита Інокентія Гізеля (1656–1683), вірогідно, відбулося відтворення давньої святині, пошкодженої катаклізмами часу. З початку 1660-х років поширюються писемні згадки про ікону «Успіння», її точне зображення вперше з’являється на титулі Патерика Печерського 1661 року. Під час хресного ходу 27 серпня 1677 року чудотворну ікону вперше, як повідомляє Синопсис, винесли з Успенської Печерської церкви. Шанування пов’язаної з Влахернським храмом ікони «Успіння», як вважають, перейшло на її новий список зі збереженням основних рис іконографії візантійського образа. Традиція створення списків (тобто  копій) шанованих ікон існувала в Церкві з давніх часів. Список після його освячення, як вважали, набував ту саму силу, що і першообраз чудотворної ікони.

Саме до другої половини XVII ст. належать найдавніші списки останньої, один з яких зберігається в колекції Заповідника (інв. КПЛ-Ж-218) (іл. 3). Дві підписні копії Києво-Печерської ікони «Успіння» 1670-х років є в зібраннях Сергієво-Посадського і Володимиро-Суздальського історико-художніх музеїв-заповідників (РФ).

Під час німецько-фашистської окупації Києва чудотворну ікону з Успенського собору вивезли до Німеччини (1943), і подальша її доля невідома. Шанування «Києво-Печерського Успіння» перенесли на пізніші списки ікони, і воно триває  в сучасному літургійному житті Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. За церковним календарем святкування на честь цієї ікони відбувається в день Успіння Пресвятої Богородиці, а також в день пам’яті прп. Феодосія Печерського.

Список ілюстрацій:

1. Чудотворна ікона «Успіння» у коштовному окладі. Фотографія кінця ХІХ ст.

2. Успіння Богородиці. Рельєф із слонової кістки. 1000–1001 рр. Художній музей у Ворчестері.

3. Києво-Печерська ікона «Успіння». Друга половина XVII ст. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. КПЛ-Ж-218.

4. Києво-Печерська ікона «Успіння». Євангеліє  видання Києво-Печерської Лаври. 1697 р. Гравюра зворотної сторони титулу. Дереворит (копія з мідьориту І. Щирського 1686 р.)