Шановні друзі! Продовжуємо знайомити вас з особистостями, які відіграли важливу роль в історії Успенського собору Києво-Печерської лаври. Сьогоднішня оповідь присвячена київському науковцю, фахівцю з археології та архітектури Київської Русі та середньовічної України Віктору Олександровичу Харламову (17.08.1946–13.02.1996)

В. О. Харламов 1971 р. закінчив факультет архітектури Київського інженерно-будівельного інституту. У 1970–1971 рр. працював науковим співробітником у Києво-Печерському державному історико-культурному заповіднику, з 1973 р. – у відділі археології Києва Інституту археології НАН України. Автор понад 70 наукових праць, член Національної спілки архітекторів України, член-кореспондент Академії архітектури України, лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1983). Брав участь у дослідженнях Подолу, Кловського собору, Замкової гори, Федорівського собору, палацових споруд на Старокиївській горі, Михайлівського Золотоверхого собору, Печерських та Лядських воріт Києва, церкви Спаса на Берестові. Розробив проєкти реконструкції Михайлівського собору і Воскресенської церкви у Переяславі, один з авторів проєкту відтворення Успенського собору Києво-Печерської лаври.

В. О. Харламов керував Архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології, що досліджувала Успенський собор Києво-Печерської лаври у 1982 та 1986 рр. у зв’язку з розробкою проєкту відтворення пам’ятки. Тоді було з’ясовано архітектурні та конструктивні прийоми, використані у будівництві та ремонті собору, визначено стан і збереженість фундаментів, уточнено характеристики технічного стану вцілілих ділянок пам’ятки. Також фахівці під керівництвом В. О. Харламова дослідили рештки зруйнованого вибухом поховання митрополита Петра Могили.

Підписи до ілюстрацій:

1. В. О. Харламов

2. Руїни Успенського собору під час досліджень 1982 р.

3. На розкопках Успенського собору 1982 р. Зліва направо: Віктор Олександрович Харламов, Петро Петрович Толочко, Сергій Олександрович Висоцький, Ярослав Євгенович Боровський

4. Різьблена шиферна плита ХІ ст., що слугувала кришкою саркофага Петра Могили. 1982 р.

5. Мурування бані собору. 1982 р.

6. Арочна кладка стіни цегляного склепу ХІІІ–ХІV ст. 1986 р.

7. В. О. Харламов у своєму робочому кабінеті на території Заповідника. 1986 р.