На одній із затишних лаврських вуличок розташований Клірошанський корпус. На цьому місці ще у XVI-XVII ст. були дерев'яні споруди господарчого та житлового призначення, які були знищені під час пожежі 1718 р.

У першій половині XVIII ст. тут був побудований перший одноповерховий кам'яний корпус у стилі бароко. А в 1846-1849 рр. за проектом київського єпархіального архітектора Павла Івановича Спарро надбудовано другий поверх у стилі пізнього класицизму. В середині ХІХ ст. остаточно сформувався архітектурний вигляд Клірошанського корпусу. Це двоповерхова прямокутна у плані споруда, стіни якої прикрашені пілястрами з декоративним антаблементом. Вікна оформлені рельєфними наличниками, які створюють об'ємність фасаду, гру світла й тіні. Колись корпус мав жовтий фасад і білі пілястри й наличники.

На першому поверсі жили послушники та монастирські робітники, а на другому – ченці, що співали під час служби в церкві на криласі. Звідси і назва корпусу і монастирської вулички.

Оригінальні лаврські співи вперше були оформлені в рукописному "Ірмологіоні" (1728 р.). Київськиймитрополит і священноархимандрит Лаври Євгеній Болховітінов відзначав, що монастир зберіг кілька давніх своїх відмінностей моностиря у священнослужінні та в співі. У 1844 р. тут налічувалося 22 співаки-клірошанина з числа ченців і послушників.

Під час Другої світової війни корпус постраждав від пожежі. У 1953 р. проведені ремонтно-реставраційні роботи.

Клірошанський корпус вважається пам'яткою цивільної архітектури І пол. XVIII - сер. ХІХ століть.