«Духовна культура»

Хрещення князя Володимира Святославича:
нові дослідження
(завершення)
 
Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Духовна культура» ми завершуємо низку публікацій з проблеми хрещення Русі князем Володимиром.
Підсумовуючи раніше там сказане, можемо поточнити картину особистого навернення Володимира. Ось як вона вимальовується. 
Наприкінці 987 р., щойно по тому, як візантійський імператор Василій ІІ звернувся за допомогою до Володимира через повстання Варди Фоки, у Київ прибула візантійська місія. Саме тоді у Василеві (Василькові), ймовірно, звершилося оглашення Володимира, і він приєднався до християнської спільноти з новим ім’ям – Василій. Водночас у Константинополі відбулися заручини Володимира з візантійською царівною Анною. Ці заручини, згідно з тогочасною шлюбною обрядністю, мали заочний характер. Володимира, який увійшов до родини василевсів, відповідно до візантійських церемоніально-дипломатичних норм було наділено царськими (кесарськими) інсигніями. Анна як царева наречена отримала відповідні регалії й титул.
Перемігши Варду Фоку за допомогою руського війська, Василій ІІ не поспішав виконати угоду і видати за князя свою сестру. Тому наприкінці весни – на початку літа 989 р. Володимир обложив і взяв Херсонес – опірний пункт Візантії в Криму. Невдовзі після цього імператор змушений був відправити у Херсонес Анну, де 12 травня 989 р. відбулося охрещення князя та його весілля з візантійською принцесою. Звідти Володимир вирушив у Київ, взявши «мощи святого Климента, и Фива, ученика его, и поима сосуды церковны, иконы на благословенье себе», а також дві античні статуї та бронзову квадригу, що було встановлено згодом на Бабиному торжку біля Десятинної церкви. Так було покладено початок розбудови сакрального простору давнього Києва. Колосальне явище історичного життя Русі – хрещення її керманича як основоположна подія і поворотний пункт духовного життя народу, заклало ідейний стрижень усієї києво-руської християнської культури, матрицею якої стала загальнохристиянська ідея Нового Єрусалима. 
 
Підготувала Мар’яна Нікітенко, к.і.н.,
провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу
вивчення мистецької спадщини.
 
Ілюстрації
1. Хрещення киян (угорі) і княгиня Ольга. Олійний живопис. Софія Київська, Успенський вівтар. ХVІІІ ст.
YouTube icon
Facebook icon
Twitter icon