«ЦИФРОВІ СТУДІЇ»

Як ми вже зазначали у попередньому випуску Цифрові студії, перший, найбільш очевидний та очікуваний спосіб цифрової публікації музейних та архівних пам’яток – оприлюднення зображень об’єктів онлайн.

І припустимо, інституція вже підготувала колекцію цифрових матеріалів для публікації, має вихідні зображення належної якості, зроблені з дотриманням відповідних технічних вимог щодо роздільної здатності, передавання кольору тощо.

Що з цим робити далі і як оптимально організувати власне презентацію цих матеріалів? Особливо, якщо передбачено диференціювати права та умови доступу, рівень якості зображень для різних користувачів у різних контекстах: мастер-копії, внутрішнє використання, доступ для колег-науковців, публікація для широкої аудиторії, створення похідних довідкових та розважальних ресурсів тощо?

Невже зберігати окремі версії файлів на кожен випадок? Але такий підхід забирає багато ресурсів на впорядкування колекцій зображень, їхнє зберігання та своєчасне оновлення, адаптацію для різних способів використання тощо. З високою ймовірністю кожне з таких файлових сховищ матиме власні особливості організації та інтерфейси доступу. Тому також постає питання, як забезпечити ефективне спільне використання оцифрованих різними інституціями матеріалів? Адже здатність до взаємодії між різними ресурсами у сучасному цифровому світі стала нормою.

Альтернативою є забезпечення використання стандартизованих програмних інтерфейсів для обробки та презентації цифрового контенту.

Зокрема, в спільноті GLAM (Galleries, Libraries, Archives, Museums) все більшої популярності набуває публікація цифрових візуальних матеріалів із використанням інтерфейсів IIIF (International Image Interoperability Framework). Фактично це набір правил та прикладних інструментів, що забезпечують стандартизований опис та публікацію зображень у інтернеті. Якщо інституції, які презентують свої колекції використовують для публікації цифрового контенту кінцеві точки IIIF, будь-який сумісний переглядач чи програмний агент може зчитувати, опрацьовувати та відображати опубліковані зображення та пов’язані з ними метадані. До того ж видавець контенту здатен гнучко налаштовувати правила доступу та режими відображення матеріалів для різних користувачів. Тобто, зберігаючи у себе на сервері лише мастер-копію певного зображення у найвищій якості можна чітко визначити у якому режимі зображення (повністю чи лише окремий фрагмент) буде представлено конкретному споживачу – відповідний похідний файл буде згенеровано автоматично на основі визначених метаданих.

Мережа розробників та користувачів IIIF складається з бібліотек, музеїв, архівів, програмних компаній та інших організацій зі всього світу. Вони близько десяти років спільно працюють над створенням, тестуванням, вдосконаленням, впровадженням та просуванням специфікацій IIIF, керуються ними у своїй діяльності. Спільнота ІІIF поділяється на декілька тематичних технічних груп: розробка специфікацій, розвиток програмного забезпечення, проведення досліджень, робота з рукописами та музейними колекціями тощо. Всередині груп постійно відбуваються жваві обговорення, члени збираються на зустрічі та конференції. Профільні фахівців постійно працюють над розвитком набору відкритих стандартів, що допомагають архівам, бібліотекам та музеям максимально ефективно використовувати та презентувати свої оцифровані колекції.

Найбільшою перевагою використання інтерфейсів IIIF, поряд з оптимізацією зберігання файлів, є забезпечення сумісності між різними сховищами даних. Кінцеві користувачі здатні самостійно визначати, як і за допомогою якого інструментарію переглядати та опрацьовувати опублікований контент. Наприклад, уявімо, що окремі аркуші якогось рукопису в силу певних історичних обставин зберігаються в різних установах. Якщо кожна з них опублікує доступну їй частину матеріалів через інтерфейси IIIF, будь-який дослідник здатен буде об’єднати ці розпорошені документи та опублікувати у будь-якому сумісному засобі перегляду як певну логічну цілісність лише завдяки простій декларації – набору відповідних посилань та метаданих.

Наочною ілюстрацією ефективності застосування інтерфейсів IIIF є їхнє впровадження в межах міжнародного ресурсу «Європіана» – загальновідомого агрегатора та популяризатора об’єктів європейської культурної спадщини.

Тому не дивно, що, працюючи над створенням власної платформи цифрової публікації джерел з історії заповідника «Києво-Печерська лавра», ми орієнтуємось на застосування фреймворку IIIF. Зокрема, для реалізації серверу зображень обрано Cantaloupe Image Server.

Про особливості реалізації інших елементів майбутньої платформи ми розповімо згодом.

Ілюстрацій взято з офіційного сайта IIIF: https://iiif.io/api/image/1.0/#4-6-order-of implementation.

Підготувала Анастасія Чередниченко

YouTube icon
Facebook icon
Twitter icon