До 370-річчя народження святителя Димитрія Савича (Туптала), митрополита Ростовського представляємо нову рубрику: «Щоденник “грішного ієромонаха Димитрія”»

Свт. Димитрій Савич (Туптало), більше відомий за своїм канонізаційним прозванням як святитель Димитрій Ростовський, є останнім визначним українським церковним письменником помогилянської доби. Якщо козацькі шаблі принесли простим українцям славу хоробрих і відчайдушних людей, їхнім керівникам – поганих і часто-густо продажних політиків, а більшості населення нашої Батьківщини – страждання, то культурне будівництво кінця XVI – початку XVIII ст. поставило Україну в ряд найбільш освічених та культурних націй Європи. На жаль, свт. Димитрію не пощастило народитися у час розвою величної доби, і він став свідком закономірного закінчення кривавої вакханалії другої половини XVII ст. – тотальних утисків української культури та Віри московською державою. Вся діяльність святого пов’язана, власне, зі спротивом цьому процесу. Сумною іронією є його канонізація саме тоді, коли за наказом синодальної влади піддавали нищівному цензуруванню найголовнішу справу його життя – «Житія святих».

У грудні 2021 р. виповнюється 370 років від народження святителя. До цієї дати ми розпочинаємо публікацію фрагментів із його власноручних автобіографічних записів, відомих як «Діаруш».

Ірина Жиленко

 

Підпис до ілюстрації:

Свт. Димитрій. Гравюра з давнього портрета, що зберігався у Києво-Кирилівському монастирі. Друкарня Києво-Печерської лаври, 1825 р.

 

 

YouTube icon
Facebook icon
Twitter icon