ЗБРОЯ ТА ОБЛАДУНКИ на території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” за історико-археологічними даними

Озброєння племен трипільської культури

Вже з ранніх етапів культури Трипілля-Кукутені є знахідки не лише мисливської, але й виключно бойової зброї. На пізньому етапі її арсенал суттєво розширюється, окрім виробів з каменю та кістки масово використовуються зразки, виготовлені з міді.

Дистанційною зброєю трипільських племен були лук зі стрілами та метальні списи – дротики. Їх крем’яні вістря відрізняються виключно розмірами – дротики вдвічі більші. За формою вони трикутні з прямою основою, яку закріплювали на древку за допомогою мотузки (іл. 1). Серед знахідок, пов’язаних з дистанційною зброєю, є також кам’яні бруски із повздовжнім заглибленням для вирівнювання стріл.

Для ближнього бою використовували сокиру-молот та кинджал. Сокира-молот – це зброя ударного типу, в якої робочими частинами були як лезо, так і обух (іл. 2). Зазвичай такі вироби доволі масивні, але є й зразки видовженої форми, які ближче до клювців. За часів пізнього Трипілля-Кукутені з’являється новий їх різновид – підтрикутні сокири із звуженим обухом та повздовжньою нервюрою, які копіюють особливості металевої зброї. В цей час поширеними також стають мідні пласкі сокири із закругленим лезом, відомі також і металеві сокири-молоти (іл. 3). Широкий арсенал типів такого озброєння вказує на їх популярність, ймовірно, через значну ефективність. Дослідження бойових травм з поховань свідчать про переважання летальних випадків при використанні саме ударної зброї.

На чоловічих статуетках зображено пояси та перев’язи, на яких могли носити зброю, зокрема кинджали (іл. 4). Їх виготовляли з кременю та кістки, Кістяні кинджали з видовженим та загостреним лезом мають у верхній частині отвір для підвішування на руці або поясі. Найбільш масовою металевою зброєю часів пізнього Трипілля-Кукутені були кинджали з міді.

Трипільський воїн мав на озброєнні лук, кам’яну сокиру-молот або пласку сокиру, а також мідний кинджал (іл. 5). Загальна кількість зброї, на думку дослідників, свідчить про знаходження місцевих громад у стані перманентної війни, що спростовує уявлення про “мирний характер давніх хліборобів”. Наразі на території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” не відомі знахідки озброєння часів енеоліту, але фіксація споруди та пізньотрипільських знахідок дозволяє очікувати на їх появу під час подальших дослідженнь.

 

Ілюстрації:
Іл. 1. Вістря крем’яних дротиків та стріл
Іл. 2. Кам’яні сокири-молоти
Іл. 3. Мідні сокири
Іл. 4. Кинджали та їх реконструкції
Іл. 5. Комплекс озброєння з пізньотрипільських могильників Київщини (реконструкція В. Клочка та З. Васіної)

YouTube icon
Facebook icon