"Духовна культура"

Декоративні мотиви  гаптування церковних тканин ХІХ ст.

(до 95-ліття Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»)

Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Духовна культура» пропонуємо вам ознайомитися з декоративними мотивами, поширеними у гаптуванні церковних тканин ХІХ ст.

Важливою тенденцією, що визначила розвиток українського церковного гаптування ХІХ ст., стало поступове порушення внутрішнього зв’язку між оформленням та літургійною символікою тканин. Багатофігурні сюжетні композиції, присвячені розкриттю християнського віровчення, почали дедалі рідше траплятися в оздобленні церковних облачень. Майстрині надавали перевагу вишуканим декоративним орнаментам, мотиви яких часто копіювали з виробів світського мистецтва, залежних від зміни історичних стилів та модних віянь. У вирішенні гаптованих творів першої третини ХІХ ст. можна бачити впливи пізнього класицизму та його завершального етапу – ампіру. Пам’ятки цього періоду виділяються врівноваженістю та лаконічністю композиції, серед орнаментальних мотивів набувають поширення зображення дубового листя (іл. 1), квіткових букетів і гірлянд, перев’язаних стрічкою з бантами (іл. 2). Захоплення стилістикою романтизму знайшло вияв у натуралістичних зображеннях квітів, що вишивали синеллю на різноманітних церковних виробах (іл. 3). Використання різнокольорової синелі – нитки з коротким шовковим ворсом – приваблювало майстринь ще у XVIII ст. Такі нитки цінували за багату гаму кольорів та здатність створювати м’яку оксамитову поверхню шитва. Поєднання золотого гаптування та синельної вишивки надавало зображенням особливої камерності, відповідало естетичним уподобанням дворянського та міського середовища. Ще одним популярним мотивом церковного декору ХІХ ст. була виноградна лоза ‒ один із основних християнських символів, яку часто гаптували на літургійних покровах і предметах облачення, доповнюючи зображеннями колосся і гілками троянд (іл. 4). Протягом століття трактування цих мотивів практично не змінилося. Орнаменти гаптували золотом і сріблом по оксамиту або блискучому глазету. Особливу увагу приділяли світлотіньовим переходам, утвореним завдяки контрастному поєднанню двох видів металевих ниток – простих і гранчастих, використання канителі (металевої спіралеподібної нитки), блискіток і плащиків.

 

Підготувала А. Г. Варивода, к.і.н.,

провідний н.с. науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини

 

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Малий омофор. Перша третина ХІХ ст. (КПЛ-Т-437). 
Іл. 2. Покрівець. Перша третина ХІХ ст. (КПЛ-Т-1181).
Іл. 3. Палиця. 1828 р. З ризниці Успенського собору Києво-Печерської лаври (КПЛ-Т-2833).
Іл. 4. Покрівець хрещатий. Друга половина ХІХ ст. (КПЛ-Т-3101).

 

YouTube icon
Facebook icon