"Печерські цікавинки"

Чи відомо вам, що після ліквідації збиткової «неблагопристойної» та «санітарно шкідливої» власної пральні з 30 прачок при лаврській Страноприїмниці на початку 1880‑х рр. білизну з готелю й лікарні для прочан віддавали мити до т. зв. пральних закладів Києва?

Восени 1882 р. свої послуги з прання білизни монастирю запропонували власниця «Віденської пральні» по вулиці Лютеранській Надія Данікова, міщанка Нижнього Новгорода Олена Васильєва, що мешкала у власному будинку на березі Дніпра неподалік Видубицького монастиря та власниця Варшавського спеціального прального закладу дружина телеграфіста урядового телеграфу Анна Ясенська, що проживала на Бібіковському бульварі навпроти Комітету арештантських рот (тепер – Бульвар Тараса Шевченка).

Найвигідніші ціни запропонувала Анна Ясенська, однак через те, що на той час вона не досягла повноліття, 15 вересня 1882 р. річну угоду на миття білизни лаврського готелю й лікарні для прочан та тамтешніх служителів доглядач лаврської Странноприїмниці ієромонах Олександр уклав із її чоловіком – телеграфістом Володимиром Ясенським. Прання однієї одиниці згідно з договором 1882 р. коштувало 3 коп. У вересні 1883 р. контракт з Володимиром Ясенським продовжили на рік, а вартість послуги зросла до 4,5 коп. за прання однієї речі. З 1884 р. угоди укладали безпосередньо з Анною Ясенською, якій виповнився 21 рік.

Влітку 1886 р. Духовний собор Києво-Печерської лаври вирішив не продовжувати контракт з Варшавським пральним закладом Анни Ясенської через «погане миття білизни готелю та лікарні для прочан». З осені того ж року новою пралею обрали дружину запасного рядового Івана Богданова – Анну Богданову, що мешкала на Бульварно-Кудрявській вулиці Києва.

Анна Яненко

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Краєвид Києво-Печерської лаври з Дніпра. 1890-ті рр.

 

YouTube icon
Facebook icon