Дорогі друзі!

Сьогодні у рубриці «Мистецька спадщина» пропонуємо до вашої уваги парчевий фелон 1719 року з колекції Заповідника (КПЛ-Т-9, 140х200 см).

Помітний відсоток предметів сакрального мистецтва у колекції Заповідника становлять пожертви монастирям і храмам. Практика церковного доброчинства розвилася із традиції опікування Божим домом як місцем, де правиться літургія. Також вклади пов’язували із значимою подією у житті доброчинця, поминанням родичів, подякою. Поширеним видом пожертв були предмети облачення священства, необхідні для звершення всіх церковних Таїнств.

Парчевий фелон 1719 року було виготовлено коштом бунчукового товариша Петра Івановича Кулябки (? – ран. 1747) для Успенського собору Києво-Печерської лаври. Родина Кулябок, що проживала у Лубнах, брала активну участь у житті Православної церкви. Сином Петра Івановича був ректор Києво-Могилянської академії (1740–1745), відомий проповідник, архієпископ Сильвестр (Кулябка); племінником – архімандрит Лубенського Мгарського монастиря, майбутній святитель Іоасаф Бєлгородський (Горленко).

Фелон, наданий Петром Кулябкою до Успенського собору, пошито з французької золотої парчі, затканої срібним і шовковим рослинним орнаментом. Через значну кількість дорогоцінного металу у нитках ця важка матерія називалася «златоглав» (з пол. «złotogłow» – тканина, заткана золотом) і вартувала чималих коштів. Опліччя (верхня частина) ризи виготовлено зі срібної парчі з тканими різнокольоровими шовками квітами й окантовано широким золото-срібним мереживом. Коштовність використаних матеріалів вказувала на високий статус доброчинця, була свідченням його піклування про красу Великої лаврської церкви.

YouTube icon
Facebook icon