Принцип “розділяй та володарюй” (лат. divide et impera), який не перестає бути актуальним донині, активно впроваджувався і в церковній сфері. Впродовж усього XVIII ст. територію Київської митрополії постійно обмежували та урізали задля послаблення та зведення Київської кафедри до рядової єпархії. Перекроювання церковно-адміністративних кордонів відбувалося, насамперед, в імперських інтересах. Йдеться не про окремі парафії, а про цілі єпархії! 1796 р. Київська митрополія, взагалі, перемістилася з Лівого берега на Правий.

На момент підпорядкування Московському патріархату в юрисдикції київського митрополита було шість єпархій: дві на Лівобережній Україні (Київська і Чернігівська) і чотири на території Речі Посполитої (Львівська, Луцька, Перемишльська, Могилевська і Мстиславська). 1687 р., через дарування ставропігії, з-під влади Київського митрополита вилучений Київський Межигірський Спасо-Преображенський монастир, а в 1688 р. – Києво-Печерська лавра. 10 квітня 1688 р. Чернігівська єпархія перейшла під безпосереднє управління Московського патріарха. Києву повернули лише три протопопії: Глухівську, Конотопську і Борзнянську з переданих в управління чернігівському архієпископу 1658 р. В той же час правобережні єпархії (Львівська, Луцька і Перемишльська) перейшли в унію, а Могилевська і Мстиславська єпархія, хоча і залишалася православною, але потрапила під пряме управління Московського патріарха. Тож на початок XVIII ст. київський митрополит втратив владу над усіма єпархіями, крім Київської. Лише у жовтні 1700 р. за підтримки гетьмана Івана Мазепи створюється нова церковно-адміністративна одиниця – Переяславсько-Бориспільська єпархія в статусі вікаріатства. Це підняло престиж київського митрополита, але не надовго. Вже 19 лютого 1733 р. указом Св. Синоду Переяславсько-Бориспільська єпархія отримала самостійний статус. Впродовж XVIII ст. у складі Київської митрополії продовжувала функціонувати так звана закордонна частина, що включала – православні монастирі і церкви на території Речі Посполитої.

У 1770-х рр. Київська митрополія втратила значні території на користь сусідніх єпархій. 9 вересня 1775 р., в тому числі і за рахунок Київської митрополії, створили нову Слов’яно-Херсонську єпархію. Синодальним указом від 13 жовтня 1777 р. приписувалося передати 126 храмів у Миргородській, Сорочинській і частково в Лубенській протопопіях до Переяславсько-Бориспільської єпархії.

Територія Київської митрополії детально картографована на підставі реконструкції повного реєстру храмів Київської митрополії (1780–1783 рр.). В цей час у складі Київської митрополії нараховувалася приблизно тисяча храмів. Влада київського митрополита поширювалася на вісім з десяти полків Гетьманщини: Київський, Чернігівський, Ніжинський, Стародубський, Прилуцький, Лубенський, Гадяцький, Переяславський. Згідно указу від 27 березня 1785 р. в кордонах Київської митрополії приписувалося створити три окремі єпархії: Київську, Чернігівську і Новгород-Сіверську. Після реформування 1785 р. кордони Київської митрополії співпали з кордонами однойменного намісництва.

Цілковита зміна кордонів Київської митрополії відбулася після адміністративно-територіальної реформи 1796 р. та становлення оновленої Київської губернії. Указом Св. Синоду від 7 вересня 1797 р. до Київської митрополії увійшли парафії у 12 повітах: Київському, Богуславському, Васильківському, Махнівському, Липовецькому, Таращанському, Сквирському, Радомишльському, Звенигородському, Уманському, Черкаському та Чигиринському. Київська митрополія перемістилася з Лівого на Правий берег, на землі, які після другого і третього поділів Речі Посполитої (1793 і 1795 рр.) перейшли до Російської імперії. Такі адміністративно-територіальні зміни кардинальним чином вплинули на подальший розвиток Православної Церкви на українських землях.

Оксана Прокоп’юк

Ілюстрації
1. Карта Київської митрополії 1683 р. Укладена Д. Вортманом
2. Карта Київської митрополії 1768 р. Укладена Д. Вортманом
3. Адміністративно-територіальна карта Київської митрополії 1780–1783 рр. Укладена О. Прокоп’юк, Д. Вортманом
4. Території, що відійшли до Слов’яно-Херсонської та Переяславсько-Бориспільської єпархій у 1776, 1777 рр. Карта укладена О. Прокоп’юк, Д. Вортманом