Інформаційне повідомлення

Інформаційне повідомлення

про проведення громадського обговорення зміни назви (перейменування)

Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на Національний заповідник «Києво-Печерська лавра»

 

1. Організатор громадського обговорення: «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник»

2. Найменування юридичної особи, якій пропонується змінити назву (перейменувати): «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник»

3. Пропозиції та обґрунтування щодо зміни назви (перейменування) об’єкта державної власності: Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на «Національний заповідник «Києво-Печерська лавра».

4. Обґрунтування:

Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник – один із найбільших музейних комплексів України. За свою майже вікову історію він декілька разів змінював свою назву, виходячи з ідеологічної кон’юнктури.

Заповідник створений постановою ВУЦВК і Ради народних комісарів УСРР «Про визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним заповідником і перетворення її на Всеукраїнський музейний городок» (29 вересня 1926 р.). Заповідник був покликаний зберігати, досліджувати та популяризувати культурну спадщину Києво-Печерської Лаври, її унікальний архітектурний ансамбль, який поєднав у собі риси візантійської, української та російської мистецьких шкіл різноманітного стильового напрямку – бароко, класицизму, ампіру, еклектики. На території музею знаходилася низка музейних, наукових, державних, архівних, бібліотечних установ.

За радянської влади, в часи панування антирелігійної ідеології, постійного цькування та гонінь церкви, в умовах тоталітаризму існувало певне обмеження на використання назви «Києво-Печерська лавра». Це стосувалося не лише релігійного аспекту, а й історичного та мистецького також. Саме завдяки існуванню Заповідника, Києво-Печерська лавра була збережена та не зазнала руйнування, як більшість релігійних споруд у 1920-30-х рр.

Для забезпечення належного стану, охорони та реставрації цінних пам’яток 11 липня 1939 р. була прийнята постанова «Про Український історико-культурний заповідник «Музейне містечко в Києві», згідно якої нове будівництво, перебудова і реконструкція будівель Заповідника могли здійснюватися лише за спеціальним дозволом Раднаркому Української РСР. Подібну постанову «Про охорону пам’яток старовини, що знаходяться на території заповідника (колишнє Музейне містечко)» 19 серпня 1940 р. затвердив Київський міськвиконком.

30 травня 1944 р. згідно Постанови Раднаркому УРСР Заповідник відновив свою діяльність під назвою «Державний історико-культурний заповідник «Києво-Печерська лавра». За Заповідником закріплювалася Верхня і Нижня території Лаври з усіма спорудами, а також церква Спаса на Берестові.

13 березня 1962 р. прийнято Постанову ЦК КП України та Ради міністрів УРСР № 267 «Про створення Державного Заповідника з підпорядкуванням Міністерству культури з назвою «Києво-Печерський Державний історико-культурний заповідник».

У 1989 р. було прийнято рішення про централізацію діяльності Києво-Печерського історико-культурного заповідника та музеїв шляхом створення Музейного об’єднання «Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник» з потужною екскурсійною службою.

12 грудня 1990 р. ХІV сесія Міжурядового комітету ЮНЕСКО по збереженню всесвітньої культурної, природничої спадщини, враховуючи велике історико-художнє значення архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври, внесла під номером 527 до Списку об’єктів Всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО: «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра». Цей об’єкт став першим українським об'єктом у Списку, включеним за максимальною кількістю критеріїв – чотирма, серед яких найвищий критерій – шедевр людського генія.

Заповіднику як зберігачу і хранителю унікальної пам’ятки вітчизняної культури та з метою збереження його історико-культурних цінностей 13 березня 1996 р. Указом Президента України № 181/96 надано статус Національного.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 451/1428 Музейне об’єднання було реорганізовано шляхом поділу його на Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Музей книги і друкарства України, Музей українського народного декоративного мистецтва і Музей театрального, музичного та кіномистецтва України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 83 Заповідник знову передано до сфери управління Міністерства культури України (до цього він підпорядковувався Головному управлінню культури при Київській міській державній адміністрації).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1897-р цілісний майновий комплекс Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та будівлю Успенського собору передано у державну власність з віднесенням їх до сфери управління Міністерства культури і туризму України (з 09.12.2010 р. – Міністерство культури України, з  2019 р.  Міністерство  культури,  молоді та спорту України).

Виходячи з того, що архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври є цінним об’єктом всесвітньої спадщини, настільки унікальний, що виходить за межі національного масштабу, становить багатогранну цінність для нинішніх і майбутніх поколінь, збереження та охорона якої є першочерговим завданням для всього людства, Статут Заповідника передбачає не тільки історико-культурну діяльність, але й масштабну роботу у сфері охорони культурної спадщини. Стратегія пам’яткоохоронної діяльності Заповідника на найближчі роки та перспективу визначається у Плані організації території та Плані управління об’єктом культурної спадщини. Протягом останніх років Заповідником продовжувалося виконання реставраційних робіт на пам’ятках архітектури національного значення – Дзвіниця Успенського собору, Трапезна церква із Трапезною палатою, церква Спаса на Берестові, Троїцька надбрамна церква, Південна башта, Онуфріївська вежа. Заповідник визначено базовою інституцією для роботи Національного виконавчого комітету Міжнародного центру вивчення питань збереження та відновлення культурних цінностей (ICCROM).

У Заповіднику проводиться ґрунтовна науково-дослідна робота з вивчення актуальних проблем вітчизняної історії, іcторії Києво-Печерської Лаври та християнської церкви в Україні, історії створення і функціонування окремих пам’яток та архітектурного ансамблю Києво-Печерської Лаври, дослідження мистецької спадщини України, Києво-Печерської Лаври, проблем науково-реставраційної роботи, а також вивчення фондової колекції. Щорічно у Заповіднику проводяться археологічні та соціологічні дослідження.

Результати наукових досліджень публікуються у щорічниках наукових праць та вводяться у науковий обіг на міжнародних наукових конференціях. Загальна кількість наукових публікацій в рік складає понад 200 одиниць. Щороку Заповідник організовує більш як двадцять виставок як в Україні, так і за її межами.

Заповідник бере активну участь у розвитку міжнародного співробітництва, формуванні позитивного іміджу України у світі. Останнім часом здійснено спільні міждержавні проекти з Польщею, Литвою, Китаєм, Перу, Азербайджаном.

Проведено ряд спільних заходів з Венеціанським кластером спадщини, Агентством з зовнішньої торгівлі Італії, Інститутом історії Академії наук (Чехія), Гуманітарно-природничий університет Яна Длугоша (Ченстохова, Польща), Лабораторією гуманітарних міждисциплінарних студій університету ім. Адама Міцкевича в Познані (Польща), з Британською асоціацією консерваторів-реставраторів живопису та Музеєм Вікторії та Альберта Великої Британії.

Враховуючи значні здобутки та різноманітні напрямки діяльності Заповідника, що виходять за вузькі рамки історико-культурної діяльності, а також з метою приведення назви Заповідника у відповідність із назвою частини об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра», постало питання про перейменування Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на «Національний заповідник “Києво-Печерська лавра”».

У 2020 р. буде відзначатися 30-річчя включення Заповідника до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як частини об’єкта «Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра».

У зв’язку з цим, враховуючи реалії сучасного життя в Україні, 12.11.2019 р. адміністрацією Заповідника було ініційовано проведення спільного засідання Вченої та Науково-методичної рад за участі керівників структурних підрозділів з метою обговорення питання щодо перейменування Заповідника, для приведення у відповідність назви Заповідника, як частини об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, покращення його іміджу та полегшення інформаційної доступності.

Під час заходу присутніми були висловлені вагомі аргументи на користь зміни існуючої назви Заповідника на нову «Національний заповідник “Києво-Печерська лавра”». Перейменування, на думку учасників засідання, поновить історичну справедливість, надасть значні переваги у ідентифікації Заповідника як установи, відповідальної за управління об’єктом всесвітньої спадщини; дозволить розширити сферу діяльності та партнерську базу, спростить пошук інформації про Заповідник в Україні та за кордоном, а також посилить пізнаваність музейного комплексу у світі.

Підстави для перейменування обґрунтовуються наступним:

1). Визнання значення феномену Києво-Печерської лаври для сучасного поступу української державності на шляху розбудови демократичного суспільства.

2). Використання у назві словосполучення «Києво-Печерська лавра» призведе до полегшення процесу ідентифікації Заповідника як установи відповідальної за управління об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у міжнародному середовищі та інтернет-ресурсах, дозволить чіткіше простежити зв’язок під час пошуку у міжнародних виданнях, заходах, правових документах. За результатами опитувань теперішня назва не асоціюється з Києво-Печерською лаврою, тому під час пошуку інформації про Заповідник в інтернеті та соціальних мережах використовують слова «Лавра» та «Києво-Печерська лавра», що знижує вірогідність отримання інформації саме про Заповідник, його публікації, події та анонси. Зміна назви значною мірою дозволить полегшити отримання відомостей та активізувати оперативний інтернет пошук, підвищити асоціативність назви музейної інституції з назвою об’єкта всесвітньої спадщини.

3). Діяльність Заповідника не обмежується лише історико-культурною сферою, як це звучить в його теперішній назві. Заповідником здійснюється пам’яткоохоронна, реставраційна, науково-дослідна, видавнича робота; проводяться археологічні дослідження, добре налагоджена музейна й музейно-педагогічна робота, особливо з юнацтвом і шкільною молоддю тощо. Визначення «історико-культурний» підсвідомо звужує уявлення існуючих та перспективних партнерів про основні завдання, рід діяльності та можливості Заповідника.

4). Використання назви «Національний заповідник “Києво-Печерська лавра”» в контексті написання текстів, анонсів, подій тощо, допоможе залучити більше відвідувачів, партнерів, зацікавлених осіб по всьому світу.

5. Суб’єкти, що внесли пропозицію щодо зміни назви: колектив Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

У разі надходження інших пропозицій (зауважень) щодо зміни назви Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника останні будуть узагальнені та враховані під час проведення громадського обговорення.

6. Інформація про проведення громадського обговорення:

З метою залучення якомога більшої кількості учасників громадського обговорення пропонуємо долучитися до електронної консультації.

Електронна консультація: 4 березня – 4 травня 2020 р. Форма для подання пропозицій (зауважень) додається:

Прізвище та ім’я особи, адреса, контактний телефон, адреса електронної пошти

Текст підтримки, пропозицій, (зауважень)

 

 

 

Електронна консультація передбачає обов’язкове зазначення прізвища та ім’я особи, адресу електронної пошти, номер контактного телефону. Анонімні пропозиції (зауваження) не реєструються і не розглядаються.

7. Участь у громадському обговоренні можуть брати фізичні та юридичні особи, а також громадські об’єднання, що не є юридичними особами.

8.  Можлива участь в громадському обговоренні через поштове надання пропозицій до 4 травня 2020 р. включно за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська 9, корп. 8.

9. Надаємо адресу електронної пошти, номер телефону організатора громадського обговорення, за якими можна отримати консультації з питання, що винесено на громадське обговорення 4 травня 2020 р. включно.

gorskanatali@ukr.net  (044) 406-63-79

Горська Наталія

Пропозиції (зауваження) учасників громадського обговорення подаються у письмовій чи усній формі, із обов’язковим зазначенням прізвища та ім’я особи, адреси електронної пошти, номера контактного телефону.

10. Узагальнений аналіз пропозицій (зауважень), що надійшли під час проведення громадського обговорення, та інформація про осіб, які взяли участь в обговоренні, будуть оприлюднені на офіційному веб-сайті Заповідника до 19 травня 2020 року.

 

Запрошуємо взяти участь у громадському обговоренні щодо зміни назви Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник на Національний заповідник «Києво-Печерська лавра».

ОПИТУВАННЯ ЩОДО ЗМІНИ НАЗВИ

Twitter icon
Facebook icon
Google icon
StumbleUpon icon
Del.icio.us icon
Digg icon
LinkedIn icon
MySpace icon
Newsvine icon
Pinterest icon
Technorati icon
Yahoo! icon
e-mail icon